Андрій Кокотюха: «Телевізор – як президент: дивимося те, що обираємо самі»
Забракло терпіння. З кожним днем наші телеекрани «окуповують» не просто російськомовні телеведучі, а взагалі – московські «звьозди». От як витримати, якщо на провідних українських телеканалах обличчями багатьох телепередач є Анфіса Чехова, Любава Грєшнова, Дмітрій Танкович, Євгеній Сморигін (канал СТБ);Сергій Лазарєв, Міхаїл Галустян, Дмітрій Шепелєв, Євгеній Кисельов, Тімур Кізяков, Геннадій Малахов, Тіна Канделакі, Ніколай Басков, Алла Пугачова, Максим Галкін, Анастасія Заворотнюк, Іван Ургант, Олександр Цекало, ба навіть Дмитро Нагієв та Отар Кушанашвілі (Інтер);а ще Юлія Висоцька, Микола Воробйов, Лайма Вайкулє, а в подальшому Стас П’єха та Діана Арбєніна (на 1+1);Савік Шустер – на Першому Національному, Алла Крутая, Лоліта, Анастасія Заворотнюк, – на телеканалі «Україна»…Що відбувається із нашим телебаченням і що на нього чекає, говоримо з відомим телекритиком та письменником Андрієм Кокотюхою.
«ЛЮДИ ЦЬОГО ПОТРЕБУЮТЬ»
– Андрію, що загалом скажеш про сучасне українське телебачення?
– Телевізор дуже схожий на президента України. Президент – це той, кого обирає народ. Якщо люди не хочуть, то не голосують. От і телевізор показує те, що народ хоче дивитися. Чого ображатися, що 49 відсотків людей вибрали Януковича? Це значить, ми самі на себе ображаємося... Те, що показують по телевізору, – це потреба більшості. Отже, люди цього потребують.
– Примітивні?
– Ні. Це, як колись: «Чому у тебе немає книжки?» – «Бо я не член спілки письменників». «А чого ти не член спілки письменників?» – «Бо не маю книжки.» Свого часу наше телебачення запропонувало якісний продукт, незвичний, якого не було. Приміром, «Україна має талант» на СТБ, або «Танці з зірками» на «1+1». І то – у нашому, українському контексті. Я не кажу про мову, якою говорять. Виявляється, у нас немає обмежень щодо мови. І всі чомусь співають саме совєтські шлягери на якомусь «Х-факторі» чи хіти Юри Шатунова. Немає обмежень, себто ніхто нікого за це не карає, не вижене з проекту…
– Чого, було, славнозвісні пісні Володимира Івасюка не заспівати?
– Або ж бодай гурту «ТІК», якщо не хочеш Івасюка. Вони мислять інакше. І, як з’ясувалося, люди це дивляться. Відтак – якщо дивляться, то нате вам іще таке, і отаке, себто, сіли на газовий краник і розкручують його. Спершу запропонували видовище, якого не бачили, а тепер якість розваги знівельована. Не пропонують нічого іншого, одне і те ж…
– Але ж неможливо щодня їсти макарони!
– Так.Ці шоувтрачають сенс. Тому люди лежать на диванах і переклацують з одногу каналу на інший. Але ж і інвестор є, що йому можна продати рекламу...
– Як довго це триватиме, як вважаєш?
– Насправді цього всього уже надлишок, тому воно скоро вибухне. У Стівена Кінга одна з героїнь палила все, що бачила, поки не втрапила в озеро. Так і нам наразі необхідне озеро. Наприклад, цикл документальних фільмів. Нехай і розважального плану. Крім цього, треба чекати нових серіалів, таких, яких ніхто раніше не бачив. Але і з цим нині кепсько. Навіть, якщо ми знімемо якісне кіно про Україну, в Україні його ніхто не купить. Не оплатять кіно про себе, бо думають, що ніхто його не дивитиметься. Тому наші віддають своє, бо «там» за нього платять.
– А ще безперервні й безглузді скандали добряче «підгодовують» рейтинги наших телешоу. Як ото «бум» довкола бійки Бузини з Поярковим у, здавалося б, серйозному політичному ток-шоу…
– Я цієї програми не дивлюся і ніколи не дивився. Бійку переглянув в інтернеті. Почалася вона нічим, нічим і закінчилася. Мене в цій ситуації хвилює поведінка тих, хто був у студії. Якось не поспішали вони зупинити бійку, викликати охорону. Понад те, повернули цих двох в ефір... Це означає – криза жанру таких шоу. Це підриває їх авторитет.
– Як і засилля провідних і, подекуди, улюблених каналів – російськими телезірками.
– Просто деякі канали цілком переключилися на «развлікуху». І повикидали звідти все інше...
– Навіть серіал про доктора Хауса перенесли на годину пізніше, аж на 23.20!
– А він тепер на СТБ взагалі зайвий...
А де висновки?
Видається, що тут: "Насправді цього всього уже надлишок, тому воно скоро вибухне. У Стівена Кінга одна з героїнь палила все, що бачила, поки не втрапила в озеро. Так і нам наразі необхідне озеро. Наприклад, цикл документальних фільмів. Нехай і розважального плану. Крім цього, треба чекати нових серіалів, таких, яких ніхто раніше не бачив." Хіба ні?:)
а висновки кожен робить для себе сам ;)
Згодна, Ірино. Як на мене, то нині триває настільки очевидна телевізійна "оказія", що висновок напрошується один: не дивімося, щоб урешті змінилося:)
або просто ставмося вибірковіше до продукту, що споживаємо)
Як і до того, що їмо, п"ємо, одягаємо, читаємо)
саме так)