«Самогубці»: історія кохання

Фільм для тих, у кого в 20 почалася криза середнього віку.

Уявіть собі ось таке — перерізали ви собі вени, усе так пафосно, все в крові, потім Вона кидається на труну на вашому похороні… А ви у цей час в потойбічному світі працюєте у брудній піцерії і живете в гуртожитку. Тут усі такі самі, як і ви — самогубці. Цей світ мало чим відрізняється від того, ну хіба… тут усе теж погано. Але не настільки, щоб намагатись покінчити з життям знову. Раптом на наступному рівні все ще гірше?

А ще сюди можна потрапити помилково — внаслідок передозу наркотиків, наприклад… Тут ті ж самі правила, лише не можна посміхатись. Тут живуть навіть цілими сім'ями. Тут можна  зустріти своє кохання — те, з минулого життя, через яке ти тут і опинився. А може і якесь інше? Предмети зміннюють колір, або самовільно піднімаються в повітря, але це нікого не вражає. Ще тут трапляються чудеса — наприклад коли вдається відремонтувати фари…

Поза основним сюжетом привертає увагу нарізка самогубств інших людей: такі собі короткометражки усередині фільму.

Актори, режисер, оператор — суцільна національна мішанина: Великобританія, Хорватія і США. А історія сама написана ізраїльським письменником...І на виході ми отримуємо чудову, ні на що не схожу роботу! Так, фільм можна назвати арт-хаусним, але по суті він буде цікавий усім. Я б взагалі показувала його у школах.
Бо парадоксально, але при усій наче чорнушності сюжету, фільм світлий, після нього хочеться посміхатисть,  жити і здійснювати мрії.