Юлія Міщенко Я отримую задоволення від усього, що відбувається в моєму житті!

Юлія Міщенко - сильна, горда, чарівна львів'янка із неординарним голосом. Вона ніколи не здається. За своє музичне життя вже встигла стати солісткою двох львівських проектів - Очеретяний кварк та Знову за старе і навіть деякий період виступати сольно. Але, не находячи підтримки у своїх колег-земляків, вона переїжджає до Києва і засновує нову музичну формацію під загадковою назвою Таліта Кум, що має близько десятка різних тлумачень. Вже тут фронтвумен кілька разів оновлює склад музикантів, шукає щось нове і знаходить. За кілька років їй вдається досягти успіху. Попри перешкоди й труднощі. Завдяки впертості й наполегливості. Ця "кольорова маленька Юля" попереду себе бачить лише мету і йде до неї. Задоволеній усім, їй не вистачає лише "розмов ні про що".

  Наша розмова - на офісній кухні, за філіжанкою, на жаль, не львівської кави. Тим не менш, тут витає якийсь дух львівськости.

 Таніта: Як звабити вашого барабанщика?

 - Ну, це треба у нього спитати. Я цим не займалася.

 Дзвінка: Тоді питання від усіх чоловіків - як тебе звабити?

 - О-о-о, я думаю, що це треба теж у них запитати, але вони, напевно, теж скажуть, що це безнадійно. А я скажу, що на роботі - ніяк - я ж із хлопцями працюю. А поза роботою - ну, важко... важко... важко... дуже важко.

 Дзвінка: Але можливо.

 - Дуже важко... дуже важко... дуже важко.

 Таніта: У тебе є якісь особливі секрети запису пісень?

 - Є, звичайно. Найкращий секрет - це писатися всім одночасно, тому що, коли всі пишуться одночасно - передається жива драйвова енерґетика, як під час живого виступу. Тому ми стараємося наразі писатися всі одночасно.

 Таніта: Люди, які зараз працюють в групі Таліта Кум, окрім музики, мають якісь інші професії?

 - На сьогоднішній день, лише одна з нас людина має професійну музичну освіту - всі решта мають інші освіти, але, тим не менш, в першу чергу, ми - музиканти.

 Таніта: Можна вважати, що Таліта Кум - це сім'я?

 - Таліта Кум - це стовідсоткова сім'я, яка включає до себе не лише музикантів, але і команду людей, які працюють, не будучи музикантами, які залишаються за кадром - це наша адміністративна група, це наша прес-служба, це офіс нашої компанії "Максимум музики", тобто це справді велика дружна сім'я.

 Таніта: Ті нові музиканти, які нещодавно з'явились у групі - можна вважати остаточним складом?

 - Мене дуже дратує, коли питають, хто до нас прийшов і чи це буде остаточний або неостаточний склад. Якщо подивитися на групу Скрябін протягом останніх п'яти-десяти (п'ятидесяти?) років, то можна помітити, що відбуваються якісь мутації (мудації?), якісь зміни. Якщо подивитися на будь-яку іншу групу, так чи інакше - є тенденція, що люди змінюються. Не можна нікого назавжди до себе прив'язати. Є унікальні колективи, які існують без жодних змін якийсь період часу, але їх одиниці. Наприклад, Океан Ельзи. Але той самий Океан Ельзи зазнавав інших змін - приходили нові люди, змінювалися якісь люди в оточенні групи - тобто, завжди і всюди люди змінюються і практично не буває такого, щоб один і той самий колектив друзів і однодумців увесь час працював разом, тому що робота - це штука, коли і тобі має бути добре, і загальній справі має бути добре, і все це повинно кудись розвиватися. І тут вже залежить взаємне, так би мовити, благо від того, на скільки люди віддаються роботі, від того, на скільки вони розвиваються і від того, на скільки їхній розвиток співпадає з тим, куди розвивається те, що робить група. Тому - це ті речі, які прогнозувати і відповідати на них взагалі неможливо.

 Таніта: З якими українськими колективами ви товаришуєте або ж навпаки?

 - У нас взагалі немає з кимось стосунків "навпаки", тому що ворогування, якісь претензії - це, як на мене, м'яко кажучи, не дуже розумно. І всі люди, які працюють, вони просто з повагою ставляться до інших, які також працюють. Ми працюємо, тому ми поважаємо усіх колег, усіх, хто так само працює в музиці. Ми стараємося не заглиблюватися в якісь там плітки - і самі стараємося ніколи ні про кого не пліткувати. Нам байдуже, що пліткують і говорять інші про нас. А що стосується якихось близьких стосунків, у кожного з нас є якісь особисті друзі-музиканти. Це - дуже особиста категорія. А стосовно праць між групами, то, можливо, будуть якісь співпраці на рівні груп, але на сьогоднішній день їх нема. Є просто приятельські стосунки. Коли з кимось ми десь перетинаємось - ми завжди стараємось мило провести разом час.

 Таніта: Як часто ви стикаєтесь із таким явищем, як "неформат" (не газета)?

 - Я взагалі, чесно кажучи, не розумію слова "формат". Тому що формат - це дуже умовне слово. Наприклад, є багато різних радіостанцій - всі вони так чи інакше відрізняються стильово тим, що вони крутять. І тому не можна сказати, що щось є неформатом. Тому що, якщо воно для цієї радіостанції, яка крутить тільки диско-музику чи танцювальні ремікси - воно не піде,то воно пасуватиме для іншої радіостанції. Якщо воно не пасуватиме до третьої, то обов'язково пасуватиме до четвертої. Те саме стосується телеканалів-телепрограм на сьогоднішній день. В Україні є музичні телеканали, які підтримують альтернативну музику, є телеканали, які підтримують поп-музику. Тобто, я думаю, що мусування цього терміну залишилося трошечки в минулому...

 Таніта: Як ти охарактеризуєш стиль, в якому грає Таліта Кум? Що нового ви у нього вносите?

 - Стиль і його характеристика - це, швидше, справа людей, які дивляться на нього збоку - справа музичних критиків, які у нас, я сподіваюсь... десь вони є. І, в принципі, класифікувати за стилем сучасну музику - достатньо складна річ. А коли, тим більше, ти знаходишся всередині і це - твоя група - це все одно, що класифікувати свій стиль одягу. Мені здається, що сьогодні я одягаюсь так, завтра - інак. А хтось збоку, спостерігаючи мене, напевно, може це все окреслити одним словом. Я цього зробити не можу, бо я знаходжусь всередині процесу. Те саме стосується музики Таліти Кум. Я радію, що ця музика наразі стає, по-перше, якіснішою, дорослішою - нам вдається краще аранжувати пісні, вони цікавіші музично. Нам вдається рости в плані музичного матеріалу. Зараз, до другого альбому, ми готуємо дуже яскраві, цікаві, хітові, приємні пісні, які - впевнена! - будуть мати успіх. І я рада, що все це дуже драйвово, енерґійно звучить - так, як мені хотілося цього від початку.

 Таніта: Хто тобі допомагає підібрати стиль одягу?

 - На сьогоднішній день ми ні з ким не працюємо як з якимось окремим дизайнером. Але є мої улюблені речі, створені моїми улюбленими дизайнерами і, відповідно, облюбовані мною. Але так, щоб був один постійний іміджмейкер - у мене чи у групи - наразі такого немає.

 Таніта: Як тісно у тебе пов'язане особисте життя із творчістю? Чи переливаєш ти свої почуття у пісні?

 - Людина - це дуже складний механізм. Я не думаю, що щось буде пов'язане із чимось: "що бачу - про те співаю". У мене все значно складніше, тобто у мене все якось із чимось пов'язано, але дуже по-різному. От, наприклад, пісня "Сльози" - вона нібито про взаємини двох людей. Вона навіяна взагалі не особистими взаєминами. Це так у мене трансформувалася реальна історія про одного мого хорошого німецького знайомого, з яким я стикалася і співпрацювала довший час, живучи в Києві - працювала як перекладач для нього. Він, відповідно, займав високу посаду в одній відомій німецькій компанії. Коли він приїжджав сюди у справах і привозив своїх колег - я досить довго із ним працювала, як постійний перекладач. І от настав момент, коли він знову мені наполегливо дзвонив і кликав мене на роботу далі. Як перекладача - і я йому пояснювала, що у мене зараз є бізнес, своя компанія, що я музикант - він про це завжди знав, я зараз не можу бути ще кимось, бо я вибрала тільки один шлях. Був дуже болісний момент відмови цій людині, тому що це - мій друг, я до нього дуже добре ставлюся і мені, тим не менш, довелося зробити складний, неприємний, але вибір. От і виникла саме така пісня. Тобто ті емоції, які не мають нічого спільного з почуттями, але з іншими почуттями - дружба, прив'язаність, якась взаємна повага, вдячність - це все трансформувалося в пісню. Дуже часто емоції, які ти виражаєш - вони непрямолінійні.

 Таніта: Чого тебе навчив рік у Німеччині?

 - Дуже багатьом речам. У мене було кілька таких життєвих шкіл, які багато в чому мене сформували. І Німеччина - це одна з них. По-перше, цей рік навчив мене дорослому ставленню до ситуацій - це значить, що, якщо у тебе якась проблема, спокуса піти кудись поскаржитись чи комусь розповісти, як тобі погано - це неправильно, тому що у всіх свої проблеми, не завжди це розумієш, але, тим не менш, кожному свої проблеми здаються велетенськими. Тому, якщо ці проблеми у тебе - найкраще: сісти і розібратися в собі і досягти якоїсь внутрішньої гармонії. І в спілкуванні з людьми не скаржитися на якісь речі, тому що люди також можуть тобі поскаржитись у відповідь, потім знову ти можеш поскаржитися їм. І ці сцени з американських фільмів, де всі притискають одне одного до грудей і плачуть - я не думаю, що це потрібно робити щодня - як це, часом, прийнято в компанії друзів і як це, свого часу, було прийнято в компанії моїх друзів, у Львові. Я навчилася конструктивному мисленню, я навчилася позитивному мисленню, коли весь час потрібно бачити щось позитивне.

 Таніта: А що ти відчула, коли переїхала до Києва?

 - О! Це було давно, що я вже не пам'ятаю. Були різні емоції. Було важко - всім важко кудись переїжджати. Я не знаю людини, яка би переїхала без насидженого місця - і сказала б: "О, мені так було легко!" Важко. Все інакше - все міняєш, міняється ритм темпу, оточення і, тим більше, що я була ніхто і мені було складно щось починати з нуля. Слава Богу, це вже позаду.

 Таніта: Як часто ти буваєш у Львові? Чи сумуєш за ним?

 - Рідко. Нажаль, рідко. І дуже часто я сумую за тією атмосферою. Коли можна ввечорі прийти до моїх улюблених львівських друзів, посидіти, випивши з ними кави - ввечері - це так неправильно, поспілкуватися, в першу чергу, про літературу, бо мої друзі-філологи - так само, як і я за фахом.

 Таніта і Дзвінка (в один голос): Так само, як і ми...

 Так. Просто хочеться відпочити і поспілкуватися з друзями, порозмовляти ні про що, бо це улюблене львівське заняття. В Києві такого не буває. Тобто, в Києві дуже рідко можна десь із кимось з друзів засісти і просто витратити дві години, розмовляючи ні про що. А у Львові - це миле діло. І от цього мені часто не вистачає. Але, нажаль, життя в такому жорсткому режимі, що вдома я буваю дуже рідко.

 Таніта: А що тебе найбільше надихає? Чи існують якісь чинники, які вражають твою свідомість? Або пори року якось на тебе впливають?

 - Ти знаєш, це цікаві питання, але, чесно кажучи, я над цим не замислювалась. Я не думаю над тим, як пишуться пісні, тобто кожна пісня виражає якусь емоцію, але я не можу їх класифікувати. Відверто - не знаю.

 Таніта: Можливо, пісні з'являються тоді, коли стає морально погано?

 - Ні, коли я у такому стані, дуже рідко може щось з'явитись.

 Таніта: Що ж ти робиш у такому стані?

 Дзвінка: Як себе реґенеруєш?

 - Якщо мені морально погано - це означає, що я дуже сильно втомилася. Найкращий спосіб від того - це відпочити, виспатись, побути десь наодинці, ще краще - виїхати десь на природу і відразу все гармонізується. Я вважаю себе досить гармонійною людиною. Я люблю життя, люблю світ і отримую задоволення від усього, що відбувається в моєму житті. Тому, якщо мені зовсім вже не так - значить, я просто втомилася і необхідно освіжити сприйняття дійсності - і буде все знову добре.

 Таніта: Що особисто для тебе є рушійною силою успіху?

 - Впертість, впертість, працелюбність, сила волі. Тому що успіх - це закономірний наслідок праці й наполегливості. Успіх ніколи не буває випадковим. Тобто, колись, десь він може бути випадковим, але це на якусь мить - далі все зникає. А стабільний і тривалий успіх - це завжди тільки і тільки результат наполегливої праці, коли, не зважаючи ні на що, ти бачиш мету і до неї йдеш.

 Таніта: Без чого або кого ти не уявляєш себе?

 - Без дуже багатьох речей. Без близьких людей, батьків, найважливіше - без музики - без того, чим я живу, без Таліти Кум, без компанії "Максимум Музики" (сміється) і без багатьох інших речей - це ті речі, які оточують мене щодня, які формують мій комфортний маленький світ.

 Таніта: А без чого ти можеш обійтись?

 - Ти знаєш, якщо я щось роблю, то це важливо і потрібно. Я думаю, що, напевно, єдина адекватна відповідь на ці обидва питання така: я би дуже хотіла навчитися частину часу, який я витрачаю на справи, все-таки відняти для відпочинку. Один з моїх найбільших недоліків на сьогоднішній день - те, що я не вмію відпочивати. Я постійно, поки бачу справи, віддаю їм перевагу над відпочинком. І от зараз я намагаюся розвернути себе в іншу сторону, щоб відключати всі файли в голові і просто відпочивати.

 Таніта: Яке місце ти вважаєш найкращим для відпочинку?

 - Десь, де тихо і спокійно. Тому що моє життя на стільки насичене людьми, подіями, розмовами, зустрічами, що для мене найкращий відпочинок - це самота, вимкнуті телефони. Ідеальна ситуація - це природа.

 Таніта: А музика для тебе - це...

 - Музика для мене - це моє життя. Це найкайфовіше, що може бути взагалі!