категорії: візуалка новина

"Убити" Антонича

теґи: Богдан-Ігор Антонич, Львів, пам'ятник Антоничу

ArticleImage_1_72182У Львові вже не раз звучали тверезі ідеї про мораторій на встановлення пам’ятників принаймні на 10 – 15 років. Адже після гіркого досвіду появи монументів, що пригнічують і «вбивають», міська влада мала б чогось навчитися… Особливо образливо, коли в такий спосіб хочуть «увіковічити» поетів. Однак невдовзі у Львові має з’явитися ще один пам’ятник, цього разу – Богданові-Ігорю Антоничу, видатному поетові, якого читають і люблять. Поетові, чий світ надто багатогранний і багатий, щоб уявити його у вигляді пам’ятника, звичного для пострадянської ментальності. 

Львову не вдалося вберегти приміщення на вулиці Городоцькій, 50, де жив майстер образів та метафор, співець весняного похмілля, закоханий в житті поганин Богдан-Ігор Антонич і створити там його музей. Як «компенсацію» вирішили встановити пам’ятник поетові – у сквері біля собору Святого Юра, навпроти колишнього Антоничевого помешкання.

Упродовж 2009 – 2010 років проведено три конкурси проектів на спорудження пам’ятника Антоничу (серед претендентів двох перших гідних варіантів не знайшли). Епопея з вибором переможця спонукала думати, що цього разу у Львові все хочуть зробити інакше, ніж завжди, і не даруватимуть місту ще одного Степана Бандеру, ще одного В’ячеслава Чорновола…

ImageSrc_5164Коли 4 серпня в Музеї етнографії презентували проекти семи авторів, що їх журі вибрало для участі в другому турі, одразу прозвучало: цього разу переможця визначати потрібно. Лідером глядацьких симпатій був проект бронзового Антонича на лавці з Пегасом, саме його вирізняли відвідувачі виставки, для ілюстрації подавали ЗМІ, критикували й хвалили на інтернет-форумах. Тим часом вибір журі (до якого увійшли 15 осіб, зокрема Євген Безніско, Ігор Калинець, Василь Косів, Ярослав Кравченко, Юрій Криворучко, Михайло Маркович, Василь Семенюк, Василь Ярич) став для когось несподіваним, для когось очікуваним. Знаний у Львові митець, член журі Влодко Кауфман сказав, що жоден з проектів не достойний Антонича. 

11 серпня журі таємним голосуванням обрало переможця другого етапу третього конкурсу ідеї для спорудження пам’ятника Богданові-Ігорю Антоничу. Перемогу здобув (отримавши 5 голосів членів журі) проект львівського скульптора Володимира Одрехівського. Тепер автор має запропонувати на розгляд скульптуру в повному розмірі. Друге місце посіла робота Ярослава Мотики, третє – Миколи Посікіри. Конкурс відбувався відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.03.2010 № 211 «Про Всеукраїнський відкритий конкурс на кращу концептуальну ідею пам’ятника поету Богдану-Ігорю Антоничу у м. Львові». Переможцям визначено премії: 1-ша – 50000 грн, 2-га – 30000 грн, 3-тя – 15000 грн.

Коментарі

Головний архітектор Львова Юрій Криворучко:

– Якби був шедевр, то я був би цілком задоволений, але таке буває рідко. Тішить, що журі одностайно погодилося курувати надалі роботу над пам’ятником. Тепер автор має подати його у збільшеному варіанті. Меж досконалості немає… 

Мистецтвознавець Ярослав Кравченко:

– Якщо говорити про те, що це навіть не львівський, а всеукраїнський конкурс, то рівень не є таким високим, як хотілося б. Але є цікаві проекти. Треба вибрати той, що найбільше відповідає образу і духу самого поета. Тепер є мода на пам’ятники, які наближаються до людини. Те, що ще Огюст Роден розпочав у «Громадянах Кале», розвивають в інших варіантах. Але Антонича треба подати у вигляді пам’ятника, адже це образ, постать.

Митець Влодко Кауфман:

– Мене не задовольняв жоден із тих семи проектів, що вийшли в другий тур. У попередньому турі були цікавіші роботи – як згодом з’ясувалося, авторства харків’ян, які продемонстрували неординарне мислення, без такого підходу, який люблять у Львові: якщо поет, то обов’язково має бути постать, бажано з книгою. Мене такий підхід ніколи не задовольняв – ні з пластичних, ні з ідеологічних міркувань. Усі три проекти, що перемогли, мене не влаштовують. Нам ніяк не вдається відійти від принципу, що первинним має бути скульптор. Ми не практикуємо, щоб первинною була ідея, а вже для неї шукати скульптора, архітектора. Радянська ментальність домінує у всіх конкурсах. Мені сумно після цього конкурсу. Вважаю, що потрібен мораторій на спорудження пам’ятників, бо ми до цього ментально не готові.

Скульптор Володимир Одрехівський:

– Я запропонував три варіанти пам’ятника Антоничу. Журі обрало проект, де є символічний образ поета в оточенні образів, якими наповнені його вірші, – олені, птахи, сонце, дерева… Знаю з досвіду, що в процесі виготовлення скульптури в повному розмірі щось змінюється, удосконалюється… Але важливо зберегти свіжість ідеї, перший порив…

Фото zaxid.net

Наталя ДУДКО, http://ratusha.lviv.ua/index.php?dn=news&to=art&id=448