тю, та це ж доведення за класичною схемою: є дві точки зору – моя і неправильна)))
це ж просто:
а) мої висновки логічно обґрунтовані
б) Ваші висновки – ні
в) Ваші висновки протилежні моїм
що ви про це думаєте, я зрозумів. а ось чому стаття брєдова – ні)
Був особисто на таких музичних open-air фестивалях і концертах: Шешори, Великдень у Космачі, Уніж, День Незалежності з Махном, Старе Місто, Країна Мрій, Чайка (2009), Джаз-Коктебель.
На Країні Мрій наметового містечка (ділянки, підготовленої організаторами для встановлення наметів гостей) не було. Були люди з наметами, про яких організатори не попіклувалися.
На Чайці цьогоріч зробили наметове містечко, але фестивалем це все одно було назвати складно: надто близько до цивілізації. До того ж непробачна при групах такого рівня організація сцен-звуку та розподілу гостьових зон.
Ок, поясню неголослівно, чому стаття брєдова і що я про це думаю.
Перший опен-ейр, який я бачила, був у Закарпатті і пройшов він малопоміченим, та й програма була так собі. Такий тип фестивалів прийшов з Європі і скоріше був наслідком успіху угорського Сігету, ніж нашого Шипоту.
Що собою являв попередній тип фестивалю?
1)Один майданчик
2)Грають зовсім молоді гурти
3)Фестиваль проходить у форматі конкурсу між цими молодими гуртами
3)окрім музики рідко яка складова ще присутня. Ну показ мод на Перлинах Сезону. Ну вручення дурнуватих кришталевих жолудів на Тарасі Бульбі. Ну ще якісь там бої екскаваторів на Рок-Точці.
Оце був найпоширеніший тип фестивалів до того, як "все стало так одноманітно"
опенейрівський фестиваль – це не тільки намети і пиво, це завжди
1)кілька майданчиків, які функціонують одночасно
2)грають відомі гурти, в денній програмі – молоді
3)формат не конкурсний, розважальний
4)обов2язково присутні інші складові: танці, етноярмарок, поети які-небудь, майстер-класи.
Навіть неозброєним оком видно, що це крок вперед і крок до урізноманітнення. Традиційні фестивалі або не витримували конкуренції і відмирали (не обов"язково в розумінні: перестали проводитися, частіше: на них стало ходити менше народу і подаватися менше вартісних гуртів), або запозичували у опен-ейрів якісь риси. Так остання Рок-Екзистенція проводилася на відкритому майданчику і водночас діяло кілька сцен.
Як людина, яка не є народним депутатом, але має безпосереднє відношення до організації фестивального руху в Україні, повністю погоджуюсь з Олесем. Алкоголь – проблема усієї держави, а не організаторів фестивалів!!!
ПРИКЛАД: щойно повернувся з Чернівців, де студенти католики робили "Етно-Духовний фестиваль "Обнова". Дійство проходило під патронатом усього українського духовенства, представленого в даній місцевості (римо-католики, греко-католики, православна московська церква, київський патріархат і навіть баптисти долучилися). Алкоголь було заборонено. "Тризуб", що відповідав за порядок, не пускав на фестиваль людей з пивом і т.д. Але п"яних все одно було багато. І не тому, що всупереч заборони якийсь ПП поставив ятку з розливним пивом на фесті. Просто той, хто хоче набухатися, завжди знайде шлях до бухла. І ніякий організатор йому цього не заборонить.
Заборонити треба пиво! Якщо пиво визнають алкогольним напоєм, буде дещо легше. Але депутати на це не підуть. Це ж шалені гроші!
З повагою, керманич гурту ім. донецьких олігархів.
Цікавий пересмик календаря. Можливо, думки їх плинули так: раз можна купатись в ополонці в будь-який зимовий день, а не тільки на Водохреще, то чому б і не побігати-пошукати квітку папороті в ними назначений день? Жах бере від псевдо культури.