"Там, де мапа краю вже стає південніша, вицвіла на сонці, потемніла й спалена погодами літа, як достигла груша, - там, наче кіт на сонці, лежить вона, - ця вибрана країна, ця особлива провінція, це місто, єдине на світі..." ці слова точно не про Севастополь)))))
а вже майже п'ять років по попередній реакції. коли 30 листопада звучить власне межею надії й безодні. тепер власні кола так страшно іноді трощаться під гігантськими ворожими скрижалями.
від прийняття тези про неможливість злиття кіл легко й спокійно. пора думати про те, як "загаратати... Імперіям,Часу:Не руш моїх кіл".
В Дрогобичі? ))
За усю свою історію Віденська опера лише одного разу мала виїздні виступи.
І де вони були, я вас питаю?
Файно!!!
чудовий твір))сильно дякую авторові!!
це про Севастополь років за 5 максимум )))