коли я побачила "верх" костюму цьоці мігаль, я нарешті зрозуміла, що ще можна було пошити з верьовок, якими в СРСР пакували багаті подарунки, гигигиги

я перепрошую, шановна Валькіріє, я не зовсім зрозумів, що саме Ви хотіли сказати, і яку течію трепимості Ви представляєте. Я є прихильником "невтручання". Себ-то, коли десь у світі хтось щось робить і це ніяким, наголошую НІЯКИМ чином не впливає на мене а бо моїх ближніх (іспитанія ядреніх боєголовок і всякі терористи , та інші види насильства над кимось є виключенням), то мені абсолютно байдуже.а було б цікаво заптиати думку гомофоба, щодо ситуації, коли він/вона на межі життя і смерті, а людина, що рятує йому/їй життя виявляється гейом чи лезбіянкою.і зрештою, є медичним фактом, що гейї та лезбіянки народжуються такими, а от відкриваються вони чи все життя живуть пригнічуючи свою сексуальну сторону, бо соціум навколо них не сприяє, а навпаки... то інша справа.я б напевно збожеволів би ще раніше ніж мені стало 15, якби хтось постійно дорікав мені і ставив у провину, те, що я люблю жінок.

Я в суботу залив за комір
За рецептом своїм старим
Тра-ля-ля і півкухля рому
Твої очі. І столик. І дим

Я в неділю залив за комір
В чорній пащі пустих кімнат
Винаймав у готелі номер
Сподівався на тебе, бл...

В понеділок залив за комір
Замість знов на роботу йти
У радянському гастрономі
Де колись купувала ти

Молоко й паляниці вранці
А у вечір вино й коньяк
Тра-ля-ля і до ранку танці
Тільки з іншим тепер однак

Я щодня заливаю за комір
За рецептом своїм старим
Тра-ля-ля і півпляшки рому
Твої очі. І сльози. І дим

я не настаюваю;)