Скористувавшись чудовим постом одного просунутого постольєро і мудрістю п.Лі..там пасаж з презервативом -а ми то вчились геніталій на греках)))...скажу"Як Одіссей натомлений блуканням" не вийде нам "до джерел" припасти...Альфа і омега мистецтва Давня Греція знахабніла... Подібний випадок в тих часових межах стався зі знайомцем дітородного 40- го віку, самотнім, йому візу не дали, не пояснивши,турагенція гроші обіцяла повернути за тиждень, і гроші в єврах на рахунку зависли,юдина об"їздила світ, візи майоріли в пашапорті....Втім, не заздритимо)))моя подруга в заміжжі з греком, що закінчив Карпенка- Карого хату може купити там тільки під старість...винаймає, елліни вже давно стали варварами))...Нехай грекині не ревнують...до турків гайда)))

фіг її зна, хто це така, але виглядає років на 40-45...

Хороша річ.
В цікавий образ втілив ти мене. Така собі кокетлива вертихвістка, щось на зразок Васіліси Єгоровни, що нездатна навіть розгледіти щирості справжньої мить, не здатна побачити почуттів справжніх нестримну нерішучість. Але ти правий, адже що з того що все це бачу я, тобі від того не теплішає. Казала ще мало знаю тебе, бо не хотіла вірити в неприховану справжність слів твоїх, що з квітневим шалом промовляв їх до мене так, наче нестримне польових квітів буяння, але не через слова твої, через сумніви мої. Бо той, хто сильно обпікся до відкритого вогню вдруге не підійде.
Оресте, тобто, Мстиславе, а ще краще Квітню, ти перетворюєшся на Жовтня, дивись не перетворись на Листопад, а зі мною залиши мого Вересня.
Ось така моя рефлексія на бардове кохання кольору бордо.
Ю.

Нє, ні в коім случАє!