А я просто насолодилась переглядом. Найбільше мені сподобався момент, коли Пі мав можливість вбити тигра, але не зробив цього.Пізніше він сказав, що присутність тигра допомогла йому вижити. Отже, вороги - наші найкращі вчителі, без них ми мерці.

Не дуже переконливе порівняння "Джанго" з "Виродками". Тема помсти присутня у всіх фільмах Тарантіно, та й взагалі, ця тема є обов'язковою чи не для кожного бойовика. Моралістика - така сама постійна тарантінівська фішка, навколо якої крутиться купа його знаменитих монологів і діалогів (звичайно, кожен персонаж має свою персональну мораль, але це - не рідкість і в реальному житті). Стьоб Квентіна над політкоректністю у "Виродках" досяг вже такого апогею, що мені було важко зрозуміти: чи це - ще стьоб, чи режисер вже зовсім з глузду з'їхав? У "Джанго" ця тема продовжується, щоправда, з євреїв майстер переключився на негрів, але такого гротеску вже немає, а фільм цілком вписується в рамки класичного вестерну. Зате завдяки Тарантіно, "довбані ніггери" (зберігаю стиль оригіналу)тепер мають свого, чорного Клінта Іствуда. Стріляє Джанго так само швидко і влучно, курить, правда, рідше (але теж тонкі сигари), і капелюх майже такий самий, тільки з трошки загнутими на техаську моду полями.

І ще мені здається, що Квентін Тарантіно не відноситься до великих мудрагелів типу Ларса фон Трієра з його апокаліптичними меседжами, прихованими сенсами і культурологічними ребусами. Його фільми треба саме смакувати: насамперед, стьобний текст, плюс гарну картинку, плюс добрий саундтрек тощо. А оскільки це, все-таки, не фаст-фуд, то смакує не все, не завжди і не кожному. Так і має бути для штучних виробів.

До речі, зверніть увагу на постер з оголошенням про розшук небезпечного злочинця, який двічі з'являється в кадрі. Зображене на ньому обличчя дивним чином нагадує відомий фотопортрет Авраама Лінкольна: густі брови, випнута нижня губа, шкіперська борідка і навіть стрічечка-краватка така ж сама, тільки пов'язана не метеликом, а простим вузлом :-)).

менi мультик дуже понравився