До речі, нещодавно відкрила для себе:
Слабошпицький, Михайло. За гамбурзьким рахунком: Читацькі маргіналії та варіації на тему П.Загребельного. - К.: Ярославів Вал, 2004.

Дааа.. Нобєлєвська премія, це не 50% надбавки до зарплати... але її у нас ніхто не отримає :)

Цікаво, чому ми так мало знаємо про стратегічний план утримання української культури в межах української держави... Може насправді і культури ніякої нема...

Якщо подивитись з етичної сторони на це питання, то суть не в тому на що робиться акцент, а для чого він робиться. На мою скромну нежурналістьску думку авторка якось неповно виразилась. Тому що відсутність білизни під кофтиною, сидячи перед екраном монітору, видається якоюсь незрозумілою. Можливо публіка на це якось специфічно відреагувала. Або в динаміці її груди поводили себе якось нехарактерно... Якщо подивтись на це з такого боку, то можна прийти до висновку, що даний факт мав певну емоційну роль на концерті, а, відповідно, має підлягати рецензуванню :)

Горе в тому, що вас трусить від подібних статей, які ви МУСИТЕ споживати. То ваша індивідуальна статева проблема і ніхто її тут вирішити не може. В даному випадку за читання даної статті вам ніхто не платить. Значить її можна не читати. Значить вас від неї не має трусити.

Це щось на кшталт гінеколога, який включив якесь порно і публічно жаліється на те, що йому вид статевих органів все життя псує апетит, а тому режисер нездара.

А саме неприємне, що від ваших заяв НІЧОГО в кращу сторону не зміниться, тому що вони в даному випадку направлені одній людині, яку можливо ви ніколи і не зустріните - ні вживу, ні її статті.

Натомість виникає атмосфера пригнічення... Хіба таке годиться для людей, які мали б любити одне одного?