дякую за інтер'ю :) роман дуже сподобався – стільки пластів і тем!!!!
розділи про УПА просто як ковток повітря
навмисне питала в чоловіка, чи знає він таку гру "секретики" – виявилося, що знає і навіть робив їх (маленьку машинку запихав). Мене це дуже здивувало, бо я все життя теж думала, що то такий дівчачий секрет.
пс.от єдине що дратувало, то це оте прізвисько Лялюська...не знаю чому
Одна справа еротичні сайти і зовсім інша серйозна художня література, де про такі речі гадаю не варто писати. З одного боку в романі кілька сюжетних лініях, а з іншого боку сюжету як такого у творі в принципі й нема. За великим рахунком твір складений з різних фрагметів з'єднаних воєдино. Хоча, може дехто і в цьому побачить певну оригінальність.
Загалом поки все...Може в моїх відгуках більше критики. Сподіваюсь Аня не образиться. Можливо, я занадто вибагливий читач, бо виховувався на класичній літературі, а отже звик читати краще з кращого. Авторці творчого натхнення і подальших публікацій!
Бачу роман не залишив людей байдужим. Хтось критикує, хтось робить схвальні відгуки. Спробую і я написати свої враження, позаяк кілька днів тому прочитав "Етимологію крові". Загалом роман залишив неоднозначні враження.Серед тих моментів, які сподобались відзначу легку, красиву літературну мову авторки. У романі немає якихось постмодерністських "випендрьошів", авторка не зловживає суржиком, сленгом та матюками, як це часто роблять в своїх творах сучасні письменники. За це їй честь і хвала! Також роман пробуджує в читачів інтерес до свого родоводу. Сам давно цікавлюсь своїм родовом, тож піднята тема є для мене цікавою і близькою.
Тепер з приводу тих моментів, які не справили позитивного враження.На мою думку в романі відсутні по-справжньому цікаві і нестандартні герої. На жаль жоден герой роману мені не сподобався. В тому числі й головна героїня Ярослава, що протягом усього твору змінює кавалерів як перчатки і при цьому гуляє переважно з одруженими та набагато старшими чоловіками. Не знаю, як іншим, а мені читати про сексуальні стосунки 17-річної дівчини і 50-річного одруженого мужика якось незвично і неприємно. Не буду називати це збоченням, але виглядає це якось дивно, неприродньо й непривабливо. З одного боку в романі велику увагу надається темі кохання, а з іншого в творі за великим рахунком немає жодної романтичної лінії кохання, де б воно виглядало дійсно справжнім та високим. Складається враження, що герої твору більше насолоджуються фізичною складовою кохання, в той час як духовно складова кохання в любовних історіях розкрита слабо. Принаймі я її особливо не помітив. Інколи авторка зловживає еротичними описами. Ну ще нічого якщо йдеся про чоловіка і жінку. А от епізод в якому описується як Ликера ласкає інтимні органи своєї пачериці Гані, а та стогне від задоволення – нагадує типові еротичні оповідоння на тему лесбійства, яких достатньо на відповідних сайтах. Це вже виглядає ну зовсім непривабливо.
Та і Київ втратив історичну приналежність. Більшість пам'ятників архітектури безповоротна втрачені. Лише у області ще можна їх зустріти. Багато підлягає реставрації, але це не вигідно, простіше знести і побудувати нову будівлю під бізнес центри.
Вітаю чудову письменницю з Шевченківською премією!
Молодчина!!!
Під час помаранчевої революції ми однієї ночі випадково опинилися поряд з Лесем, його дружиною та його друзями біля адміністрації президента. Лесь пів ночі розказував та жартував :-)
цікаве інтрев"ю