Перепрошую. Я здається не натякав на "сльози та соплі" і сам не розумію чому "лірика" мусить бути синонімом "про любов". Окрім того, дійсно вчувається, що "Світанок" у змістовному посилі (меседжі) дотримується соціального спрямування і зрозуміло яку місію несе в собі ота проза в паузі між треками. Якщо робити порівняння з дебютним альбомом саме у текстах, то безумовно різниця (або зміна) буде відчутною. Втім, у поєднанні з музикою це "відчуття повороту" втрачається, оскільки гурт Обійми Дощу творить композиції без обмежувальних факторів (типу радіо-формат, модні фішки, примочки, скретчі та інша фєня) і, скажімо, з немалою кількістю інструментів. Тобто, первинною я тут бачу мизику, а вже потім слово (пісня Світанок у даному випадку є винятком). Це ж не банальне виконання "під гітару", і не тупе "читання репу", а потужна подача енергії колективного виконання музичної композиції - перед таким "явищем" лишається тільки розкинувши руки впасти навколішки, відчути як тіло пронизає потік невидимої антиматерії, заклякнути і поволі розчинитись як марево, а потому відкрити очі і вловити власне дихання. Ось де сила.
А тексти слід розглядати окремо. Хоча б тому, що тут рубрика "музика" :-)

завтик, ще один точно бачив .. :))

Дякую за рецензію! Проте я б все ж таки радив вслухатись у тексти пісень та спробувати зрозуміти, про що вони взагалі. Чи якщо пісні лиричні, то вони автоматично "про любов" і далі все вже зрозуміло?