НАЗАВЖДИ(LIMUZZINA)

Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві провулка,
і тінь замазує панни, мов образи затерті.
У склянці золотавий чай. Так хочеться опертись
об край вікна й міцний, терпкий і синій пити холод,
дивитись, як сумна зоря останнім поцілунком
прощається з сестрою, що у зоре колі їй
не сяяти
вже більш.
Так ніч
блакитним снігом миє в місті маки меланхолії.

Накривши плечі згорблені кожухом неба синім,
колишеться шофер у сонній лімузині.

Крива ліхтарня – квітка зламана і попіл снігу,
і світло – лій зелений, з дзбанка ночі в сутінь литий,
круті і темні сходи, плащ дірявий, крапля сміху
заблукана і місяць – білий птах натхнення злого,
й шовкова куля горлорізів мрійних в тінях скритих,
що, може, мов струни, колись торкнеться серця твого.
Торкнеться й поцілує гордо й ніжно, і навіки
закриє очі сплющені, немов сестра остання.
Мужчини в сивих пальтах із кишень виймають зорі
і платять їх паннам за п’ять хвилин кохання.

Вдягнувши на горбаті плечі хутро неба синє,
колишеться шофер у сонній лімузині.
Б.-І.Антонич
13 грудня 1935.

Мені справді сумно... за фестиваль. Сайт сконструйований гарно. Вити хочеться, хоч я там не був. Але це перший фестиваль, на який я клюнув. Хтось сказав, що мало реклами... мені вистачило. )) Ну проект-то був супер! Значить, це облом і для тих, хто його робив, цей проект. Я б їх НЕ садив до в'язниці. Тільки такого справді, не треба більше... Напевно, з наметовим містечком, туалетами і душем треба було доопрацювати щодо кількості народу... а тепер, після зриву, що вже казати – піар-руїна, так?.. Але якщо все за проектом і на 100% – я б хотів це побачити, там же!!!

ех...