Дякую, як каже один мій знайомий Нобелівський лауреат: "головне любити те, що ти робиш" :)))
Пане Леоніде! Рада зустрічі з вами на цьому сайті!
Ще раз вдячна за чудовий прийом! Я всім розповідаю про нього та ту атмосферу, в якій проходила наша зустріч! Напередодні нового року на Харківському телебаченні за круглим столом із журналістами теж, коли питали про різницю аудиторії у великих містах та у менших, я щиро хвалила Уманських студентів та подвижників-викладачів!
Бажаю вам у новому році (та надалі) сил, терпіння, віри у вашу справу, любові до неї та до студентів, всіляких життєвих радощів!
А ще – з вашим багажем історичних знань та філологічною базою, чому би вам і самому не...? ;)
Щиро –
Міла Ів.
Дійсно чудовий репортаж, підтримую Маріанну, а мені ще й приємно читати, що наша аудиторія філологів була такою хорошою у ваших очах. Якби я потрапив на цю інформацію раніше, то не писав би вже коментар на іншу статтю.
Я думаю, студенти будуть вашими шанувальниками, коли, під впливом зустрічі, прочитають придбані романи. Якраз сесія надійшла, а завдяки болонській системі оцінювання уже багато хто набрав свої бали, то можуть починати читати і відкривати для себе таїну розкритих вами світів.
Сам я прочитав уже все, що купив. А купив мало, бо студенти, як пташенята, випросили "Пікнік на льоду" та "Нічний молочник", які уже було потрапили до моїх рук. Тож маю Андрія Куркова три романи: "Улюблена піня космополіта", "Приятель покійника", "Не приведи мене до Кенгараксу"; а також по одному Міли Іванцової "Родовий відмінок", та Маріанни Малиної "Фіолетові діти". Читають уже мої родичі і знайомі, питають де знайти ще Ваші книги.
Треба сказати, що завдяки Вашій творчості, багатьох інших сучасних письменників, українська література є і буде життєстверджуючим чинником нашого життя.
Пані Міло, відгукніться, будь ласка, турбують журналісти. Моя пошта goa (песик) gpu.ua