Сміливо викладений матеріал та логічно побудована думка. Анастасіє, в цьому вся ти. Хоча досвіду тобі ще бракує, але зауваження досить влучні та правильні. В стилі сучасного українського панку в літературі. Ти розгромила цю книку. Я повірив!
Трістане, ви демонструєте власне невігластво. Сжет той же самий, а фабула інша?!
Зазирніть у словник: "Фабула -- чинник сюжету, його ядро, що визначає межі руху сюжету в часі й просторі; розповідь про події, змальовані в епічних, драматичних, ліро-епічних, на відмінну від самих подій -- сюжету твору." Які події у творі "Випалений шлях" подібні до Гаррі Поттера?! Сюжет і фабула відмінні. Тільки й те, що там теж згадується школа. Але вона зовсім не "магічна", як у ГП.
А за пару оригінальних думок вже треба подякувати авторці. В сучасній українській літературі це досягнення. Зрештою «Фіолетові діти» та «Випалений шлях» — це пригодницькі книги для підлітків, а не філософські трактати. І написані, на мій погляд, дуже талановито. Не відірватися. Дай Бог нам більше такої літератури! Мене дивують люди, яким аби обісрати (даруйте за слово) щось гарне. Гарним треба пишатися!
Цей твір дуже суперечливий як на мене. Я б не сказав, що він дуже поганий. Прочитв із захопленням, але тільки через те, що хотів знати чим усе закінчиться. Великого естетичного задоволення не отримав. Просто книги, які читав до Фіолетових хотілося розтягти на цитати, афоризми, а тут всього пару оригінальних думок.
Якщо чесно, то порівнюючи першу книгу із другою, то вона ще дуже і дуже оригінальна. Адже книга наступна: Випалений шлях, дуже подібна(хоча, що я говорю, там сюжет такий же, якщо не рахувати фабули) до історії Гаррі Поттера. Також не сподобалася лексика: багато русизмів (райдуга, порча, кружка та ін. і ще, не зрозуміле і ніде не чуване слово ЧІЛКА, я інтуїтивно здогадався, що це з рос. челка, але в укр. мові відповідника немає, використовують слово: ЧУБЧИК).
ФІОЛЕТОВИЙ ПРОСТІР
У фіолетовому просторі
Життя примарне, мов туман
Ще вчора діти, а сьогодні вже дорослі
Хоча в душі залишились такі ж, як там.
Наївна вчителька, як дівчинка маленька,
Прийшла в цей світ не знаючи його,
Раптово зустрічає тут того,
Хто сам навчить її любові та терпінню.
Добро та зло переплелись в душі
Не зрозуміти, як і що робити?
А так бажається спокійно жити,
Не думаючи що воно та де.
Сьогодні вчитель – завтра учень,
Сьогодні друг – а завтра ворог злий.
Навіщо це? Чому цей путь такий
Важкий, чому такий болючий?
Фантастика реальністю повна,
Сюжетна лінія закручена цікаво.
Пізнання шлях як битви слід кровавий
Сіяє все ж таки відлунням світла та добра.
Майбутнє виглядає із-за рогу.
Поглянь, якого кольору воно?
Ї фіолетове у рамку ставлю скло,
З минулого щоб бачити дорогу.
Невдала утопія... хм. Чому невдала? Тому що ти не куриш "план"? Звідки така однобокість у висвітленні такого складного соціального явища як Християнія? Можливо, варто дивитись трохи далі власного носа, адже Християнія не обмежується "планом"? Адже це перш за все країна в країні, територія свободи, територія без дурних заборон, куди йдуть жити люди, яким не подобається нав'язаний Системою спосіб життя, які мали в дупі офісно-гамбургерний світогляд сучасної Європи, все це псевдодемократичне неопуританство, коли людина не має права на висловлення своїх думок, бо Система називає це нетолерантним. В Християнії кожен такий як є, а не такий, яким його хоче бачити Система. Ти ж називаєш християнців "планокурами", а саму Х. висвітлюєш як брудну атракцію для злодіїв, та чомусь не пишеш, що Х. є територією без зброї, важких наркотиків, автомобілів, що тут не крадуть і не гвалтують, не б'ються на вулицях. Світові потрібно більше таких Християній, більше вільнодумства і позитиву, і тоді, можливо, не буде терористів, ядерної зброї, поліцейських держав, неофашизму, футбольних хуліганів - усіх тих явищ, які є наслідком розумової деградації суспільства, в якому на першому місці гроші, а нормальні людські якості в глибокій дупі.
Як епічно... Особливо остання фраза)
Євдакімава, тобі треба на літакцент таке відправляти!)