Невже ніхто з сумно не піде на виставу? :)...
достойна відповідь на, може й умотивовану досвідом і освітою, але дуже кумедну зверхність анонімної пані ірці;)
Шановна Ірця! "сорі, але от Ви, авторе, просто полінувалися думати - і переказали зміст п"єси" - власне я вважаю, що ніякого переказу пєси немає, а навпаки вказівки на відмінності пєси і вистави
"Ну про костюми ч\б сказали, молодець автор, спостережливий, про стилізацію під гангстерів (кста, дивно, як це так - ніби італійська мафія, Ви сказали, так звідки там гангстери? чи дія таки перенесена в США?)..." - не про мафію і не про гангстерів вистава, ніщо з цього не відноситься до концепції, режисер просто провокує нас на певні асоціації, створені завдяки культурній памяті, це називається семіотикою у театрі і сприймається як театральний знак
"Але я не повірю, що костюми були єдиним приколом постановки. Шолі б мізансцену поаналізували, гру акторів, декорації... Чи для кого писали Станіславський, Мейєрхольд, Немирович-Данченко, Курбас, я вже мовчу про сучасних, хоча б про Неллі Корнієнко, про Наталію Висоцьку, про "Паперове каное" і теде." - аналіз мізансцен, а тим більше актор в ролі, зовсім інший тип рецензії, моя ж робота не притендує на статус розгорнутої рецензії, це формулювання "про що вистава", одне з основних питань критики, тут вже варто вам звернутися до робіт відомих театральних критиків: Анікст, Волькінштейн, Бергман... кожен з них обовязково писав про це.
а щодо емоцій, це взагалі упереджене твердження, якщо б я будувала текст на своїх власних емоціях, то він би мав інший зміст
І в одному ви праві...Мені справді є куди рости...
сорі, але от Ви, авторе, просто полінувалися думати - і переказали зміст п"єси, додавши власних емоційних слів і дивних логічних ланцюжків (типу "навіть п"є молоко з пляшечки" - чому саме це заслужило на "навіть"?)...
Ну про костюми ч\б сказали, молодець автор, спостережливий, про стилізацію під гангстерів (кста, дивно, як це так - ніби італійська мафія, Ви сказали, так звідки там гангстери? чи дія таки перенесена в США?)...
Але я не повірю, що костюми були єдиним приколом постановки. Шолі б мізансцену поаналізували, гру акторів, декорації... Чи для кого писали Станіславський, Мейєрхольд, Немирович-Данченко, Курбас, я вже мовчу про сучасних, хоча б про Неллі Корнієнко, про Наталію Висоцьку, про "Паперове каное" і теде.
Авторе, я Вас не знаю, тому нічого особистого. Просто Вам ще є куди рости. Будьте цікавою, ставте собі і артефакту, про який Ви пишете, більше запитань - щоб рецензія була аналізом, а не перетворювалася на потік емоцій, котрі, якщо чесно, нікому, крім Вас, не потрібні. Не треба засмічувати ноосферу.
а тим часом лоліту очікують побачити у львові на фестивалі Драбина. маленький піарчик до теми:
театр Ніколі, Краків, "Лоліта Доллі" за мотивами Набокова.
22 листопада, субота, 18 год, Перший театр молоді та юнацтва (ТЮГ)
запрошений театр - спеціальний гість програми!
www.drabyna.lviv.ua
Про Бобра можна прочитати тут: http://nt.ck.ua/paper/2008/17/ 340/
Хто був на виставі, напишіть творчій спільноті, чому потрібно переглянути ввечері саме цю театральну подію.