Угум-сь - цікаво. Тому й зачепився за металопластику.
Моливо й все. Тількі там котрасту й драматизму менше.
За моєю технологією не працює... ніхто.)
Не тому, що я такий неповторний, а тому, що у цих технологіях така безліч моливостей та варіантів, що кожен обирає шось саме для себе. Ми багато років працювали групою, що звалася "Електро-ГефестЪ". Роботи завжди були разюче несхожі.
Про жінок - не знаю. На Заході дуууже багато зварювальної скульптури. Певно є і не одна. Просто не пригадується.
все має обидва полюси :)
розумію, телячі ніжності - то не Ваш стиль, не Ваша натура, що є цілком правильно :)
нехай залишаються мрійливому жіноцтву :))
До речі, а чи багато жінок працюють з металом за Вашою технологією?
Лиття - дуже слхняне, пластичне. Та й сама бронза більш жіноча, солодка - на відміну від сталі. Мої технології більш драйвові, гострі, стрімкі. Метал такою ж мірою холодний, як і гарячий. Є обидва полюси.
а знаєте, Володимире, я не зовсім погоджуюсь з тим, що метал - то матеріал пафосний, жосткий, героїчний... так, він здається холодним, різким, та в його душі може ховатися ще дещо
Думаю, відобразити ніжність можна за допомогою будь-чого. Навіть дитячих кубиків :) Якби я була митцем з художнім талантом, я б спробувала вилити ніжність в металі :) Це був би фурор. Звичайно, в мене запросто могло б нічого не вийти, але так хочеться помріяти :)))))
Про "телячі ніжності":
є, звісно, й веселі роботи "Пегасик", "Бронєносєц Потьомкін", "Кіт" (з саду МакКефрі).
Їх на сайті можна побачити. Але вони - скоріше вилючення.