День Пам'яті жертв голодомору

 26 листопада –День пам'яті жертв голодомору — щорічний національний пам'ятний день в Україні.

Традиційно, в День пам'яті жертв голодомору перші особи держави відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні. До 2008 року церемонія відбувалася перед пам'ятним знаком на Михайлівський площі, однак, після відкриття Національного меморіалу пам'яті жертв голодоморів в Україні, була перенесена туди.

Традиційно о 16.00 пам'ять загиблих під час геноциду українського народу вшановують хвилиною мовчання та встановлюють запалену свічку на підвіконня. У великих містах на головних майданах теж запалюють свічки, кожен може прийти це зробити.

Ще не так давно про Голодомор в Україна згадувати не можна було.

Запитайте своїх батьків, що чули вони про страшний голод 1932-1933 в часи своєї юності? Запитайте у батьків своїх батьків, чи могли вони відкрито пом’янути невинних жертв на громадському зібранні? Чи могли вони залишити там свою свічку в пам’ять про загиблих?

Нам забороняли пам’ятати. Бо передана поколіннями пам’ять починає ставити питання, шукати відповідь, а знайдена відповідь – вимагає дії.

Сьогодні пам’ятати простіше, ніж українцям попередніх поколінь. І діяти – також. Це завдяки тому, що у складніші часи наші попередники, не зважаючи на небезпеки, утиски і ризики, пам’ятали: спочатку потайки, пошепки, але чимраз голосніше і відважніше.

Логіка очевидна: якщо вам байдуже, якщо ви полінуєтесь прийти і запалити свічку пам’яті, чи хоча б поставити її у себе у вікні в День пам’яті жертв Голодомору – це буде мовчазна згода з тими, хто спочатку організував геноцид, а потім робив усе можливе, щоб витерти його з пам’яті і тим самим – витерти з історії цілий народ.

Вшануємо пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні!