Містерія "Слово о збуренії пекла" від анонімного автора ХVІІ ст.

ПРЕМ’ЄРА!

 Анонімний автор ХVІІ ст.

"Слово о збуренії пекла"

Містерія

Постановка – Юлія Гасиліна
Музичний керівник, хормейстер – Олена Кореняк
Костюми – Євгенія Набока, Лілія Кокуріна
Декорації -Дмитро Левенко
Маски – Дмитро Левенко, Юлія Зозуля
Звук – Олександр Пащенко

 Ролі виконують:
Гість в пеклі, Оповідач – Катерина Ільченко
Люципер-Дмитро Левенко
Ад1 – Людмила Травєннікова
Ад2 – Анжела Данильчук, Валентина Чертовська
Ад3 – Лілія Кокуріна
Воєводи:
Бенера – Антоніна Мармазова
Трубай – Христина Долинська

Інтермедія:
Баба – Уляна Ліб
Дід – Володимир Трач
Юда – Олег Руденко
Червона Панна – Євгенія Чепурна
Дівчата на вечорницях: Антоніна Мармазова, Євгенія Набока
Закохана дівчина – Єва Прохоренко
Закоханий хлопець – Євген Сніжко
Спокусниця – Христина Долинська
Спокусниця в пеклі- Юлія Зозуля

Іоан Хреститель – Олександр Герасімов
Посли: Євген Сніжко, Єва Прохоренко, Юлія Зозуля, Галина Пекна, Євгенія Набока.
Іісус Христос – Володимир Трач
Біла Панна – Уляна Ліб
Ангел – Михайло Гасилін

Хор:
Олена Кореняк, Тетяна Скрипник, Анжела Данильчук, Катерина Ільченко, Володимир Трач, Михайло Гасилін

Дія відбувається на чотирьох сценах, глядач знаходиться в середині "квадрату", тобто фактично оточений "Пеклом". До автентичного тексту п'єси додалися інтермедії та історія про Юду. Самі пекельні мешканці виписані автором досить гумористично, щоб підкреслити їх неспроможність перешкодити головній події – сходження Ісуса Христа в Пекло та звільнення всіх праведників. Однак це "опускання" високого в "низьке" не позбавляє виставу духовного звучання, адже за всім стоїть серйозна і важлива для людини того часу християнська думка.

 Слово о збуренії пекла, єгда Христос, од мертвих вставши, пекло збурив" – великодня ("пасійна") драма, знайдена і вперше опублікована І.Франком, зображає містеріальні події, пов’язані з розп’яттям і воскресінням Христа. І. Франко датує її першою половиною XVII ст. і відзначає, що п'єса ця «замітна своєю мовою і своїм віршовим розміром»; «вона написана мовою майже чисто народною і розміром, подібним до розміру козацьких дум»; оригінальністю теми вона відрізняється «від усіх відомих нам західноєвропейських, а в тім числі і польських пасійних драм».

На початку XVII століття зароджується українська драматургія. Розквіт шкільної драми припадає на 70-ті роки XVII — першу половину XVIII ст. Отже, український театр цілком походить з барокової драми У більшості вистав шкільного театру пропагується головна учительна книга — Біблія, тим більше — у містеріях, міраклях і мораліте. Бароко — відкритий тип культури, тобто має великий ступінь свободи, розкутості щодо форми і змісту. Це стосується і ставлення до священних текстів: допускається приховане цитування, натяки, символи тощо або неточне відтворення, себто не цілковитий повтор.

Прикладом може слугувати "Слово о збуренню пекла". Цей великодній спектакль має складну конструкцію. Муки Христа, його смерть не показані глядачам. Вони лише чують про них з вуст інших дійових осіб — Люцифера та Аду, які, знаючи про зішестя Христа до пекла з метою порятунку праведників, зайняли оборонні позиції, обмірковують план бою. Люцифер збудував свою столицю — пекло, має вірних слуг, яких більше, ніж апостолів у Христа. І все ж Ад боїться, а Люцифер не тільки його заспокоює, а й докоряє за боягузтво . Пекельні сили зводять штучну браму, вішають залізні ланцюги тощо — абсолютно смішні в своїй конкретності речі, адже, як розуміють глядачі, все це нічого не значить для їх суперника. Так абстрактна боротьба добра і зла переходить у план "реального", а тому й комічного двобою. Однак це "опускання" високого в "низьке" не позбавляє виставу духовного звучання, адже за всім стоїть серйозна і важлива для людини того часу християнська думка. Таке переведення біблійних текстів на мову сцени не було українським винаходом, однак воно з'єднало з європейським мистецтвом, стало важливою ознакою її бароковості.