«В диких умовах», або Про самотність душі напиши

Посеред неймовірної краси дикої Аляски стоїть автобус. Як він сюди заїхав – невідомо, на сотні миль навколо жодної живої душі. Та й доріг власне нема. Зрештою, це й не так важливо – автобус тут уже назавжди. В ньому мандрує дорогою до самого себе юнак на ім’я Крістофер МакКендлес.

Хлопець із зовні успішної родини насправді глибоко нещасливий. Причини цьому не лише в підлітковому максималізмі – глядач буде свідком того, у якій задусі ріс герой, тож навряд чи особливо дивним буде його бажання дихати вільно. Єдиною близькою людиною є його сестра. Та навіть вона не дізнається у яку путь вирушить Кріс.

Фільм надзвичайно доречний для антикризового перегляду. Судіть самі – Крістофер не просто відмовляється від кар’єрних зазіхань, властивих і його значно менш обдарованим одноліткам. Він смачно плює на все матеріальне, що його оточувало, відправляє чек на 24 тисячі – всі власні накопичення – в якийсь благодійний фонд, відмовляється від щедрого батьківського подарунку, новенького авта.

На старому своєму драндулеті  Кріс котиться світ за очі, до останньої краплі бензину, потім спалює документи, останні бакси і з наплічником пішки вирушає у довгу путь, котра й приведе його на омріяну Аляску.

Чим зачасту грішать подібні стрічки – так це філософствуванням. Звісно, що коли людина аби знайти своє щастя не просто вирушає у мандри, а ще й повністю пориває зі своїм минулим, це пов’язано з розмірковуванням «за життя». Крістофер навіть відмовляється від власного прізвища і нарікає себе Супербродяга (Supertramp). Натомість Шон Пен позбавляє нас сумнівного задоволення від чужого моралізаторства. Навіть первісна краса не випинається, а посідає своє, фонове місце.   

Американський журналіст, письменник і альпініст Джон Кракауер - автор кількох екстремальних книг. Одна з них – про непальську трагедію 1996 року «У розрідженому повітрі». Автор і тут «мочить» західний світ саме за його знелюднюючу комерціалізацію. Задля того, аби піднятися на Еверест, Кракауер домігся фінансового сприяння від журналу Outside. І коли заручився ним – цілий рік тренувався, щоб бути готовим до зустрічі з вершиною.

Для багатьох учасників того, описаного в «У розрідженому повітрі», сходження Еверест здавався просто екстремальною і недешевою прогулянкою вартістю в 65 тисяч доларів. Насправді дев’яти «туристам» ціною стало власне життя, ще троє померли потому у лікарнях, дехто став на все життя безруким чи безликим інвалідом. Кракауер повернувся, аби написана ним книга розійшлася майже мільйонним тиражем і стала своєрідним викликом.

Книгу Кракауера, за якою знято цю стрічку, Шон Пен каже, що буквально проковтнув. І ще десять років ішов до її екранізації. У ролі головного героя він бачив Леонардо Ді Капріо. І хочу сказати, що судячи особливо з останніх його ролей, він би чудово з нею впорався. Проте і Еміль Хірш (відомий за геть протилежною роллю в дуже гарній стрічці «Альфа Дог» і за чимось схожою в «Вигаданих героях») справився на відмінно. В рецензії написано, що задля фільму цей стрункий і невисокий хлопець ще схуднув на 18 кілограмів.

Герой Еміля Хірша у своїй дорозі зустрічатиме різних людей. Кожен з них по-своєму щасливий, і по-своєму самотній. Більшість надзвичайно приязно ставиться до хлопця – у фільмі ви майже не побачите якихось жорстокостей. Скоріше навпаки. Але Крістоферу не потрібне чуже щастя. Шкода лише, що розуміння того, що щастя має сенс лише тоді, коли його є з ким розділити, приходить до героя запізно.