Сміх у темряві

Широко анонсований у ЗМІ фільм про Шолома-Алейхема зібрав повний зал столичного кінотеатру «Київ».

Що тішить, глядачами в основному була молодь. Люди підходили навіть вже під час показу стрічки. Такий ажіотаж спричинений не лише рекламною кампанією, і справа не в тому, що твори цього автора є програмними у школярів чи студентів філологічного факультету. Просто Шолома-Алейхема шанують у Києві. На його честь названа вулиця, в центрі міста встановлений монумент, а в Переяслав-Хмельницькому, де він народився, відкритий музей на честь 120-річчя з дня народження письменника. Автор київського пам’ятника зобразив Соломона Рабиновича дядечком з тростиною, котрий здіймає капелюха догори. Дуже точна характеристика псевдоніму прозаїка (з єврейської Шолом-Алейхем перекладається як «мир вам»). Власне, його творчість — це запрошення до діалогу, відкриття старовинної та багатої на традиції культури перед світом.

Режисер фільму «Сміх у темряві» Джозеф Дорман — постать у світі кіно відома. Засновник компанії «Riverside Films», творець низки програм для американських телеканалів «PBS», «CBS», «Discovery Channel» і «CNN», Дорман крім того є володарем численних премій, лауреатом престижної телевізійної нагороди імені Джорджа Фостера Пібоді за визначні досягнення, був двічі номінований на премію «Еммі» за створення культурних і громадських передач. Найбільше критики хвалили його стрічку «Розмірковуючи про світ», присвячену політичній мандрівці видатних письменників і мислителів Деніела Белла, Ірвінга Гоува, Ірвінга Крістола й Натана Глейзера.

Фільм про Шолома-Алейхема Д. Дорману запропонував зняти його друг, і коли режисер почав вивчати творчість видатного письменника, то побачив актуальність творів і для себе. «Шолом-Алейхем є не тільки великим єврейським письменником, а й українським. Сила його творів полягає в тому, що він зміг взяти дві культури, які співіснували поруч упродовж століть, і об’єднати, злити, додати якоїсь синергії, взаємного посилення. Він брав конкретні, вузько специфічні теми й представляв їх універсальним і загальнолюдським… Писав видатний прозаїк про збереження власної ідентичності, про те, яким чином зберегти свою традицію в постійно змінюваному світі», — розповів пан Дорман перед початком фільму.

«Шолом Алейхем. Сміх у темряві» — фільм документальний. В ньому подано цікаву характеристику Шолома-Алейхема як письменника, батька 6 дітей, дрібного торгівця в Києві. Кінострічка, по суті, розповідає історію єврейського народу за часів царської Росії, коли там існувала так звана «смуга осілості», а на євреїв поширювались певні обмеження в громадянських правах. Розповідь про життя письменника пересипана уривками з його творів, фотографіями із життя штетлів (невеличке єврейське поселення у Східній Європі). Родзинкою кінокартини є коментарі живих родичів Алейхема, зокрема його онуки Бел Кауфман, відомої американської письменниці й педагога. До створення фільму долучили й науковця Аарона Ланскі з Центру книжки на їдиші та професора Рут Вайсс з Гарвардського університету.

Найбільша заслуга цього документального кіно в тому, що воно не виглядало нудним. Принаймні більшість глядачів досиділи до кінця. Кіно не створене по типу банальної шкільної хрестоматії, де біо митця подано стандартним шаблоном: народився, вчився, одружився, написав такі твори, отримав такі премії, помер. (До речі, забігаючи трохи наперед, скажу, що епілог земного буття Алейхема був справді вражаючим: на його похороні, біля будинку в Нью-Йорку, зібралося близько 200 тисяч євреїв. Хронікери американських видань назвали таку процесію найбільшою за всю історію США). Цитати із творів класика єврейської літератури вдало перегукувалися із сюжетом фільму. Звучали фрагменти з найвідоміших оповідань: «Тев'є-молочник», «Менахем-Мендл», «Хлопчик Мотл» та інші. Як відомо, письменник писав свої твори на мові їдиш (єврейська мова з групи німецьких мов, нею послуговуються євреї ашкеназі. До Другої світової війни на їдиші розмовляло близько 12 мільйонів осіб). Це давня мова, і не всі євреї її знають. Їдиш — це світ старовинної традиції та культури євреїв. Шолом Алейхем не тільки писав цією мовою, а й збагачував і доповнював її. Навчався Соломон Нахумович Рабинович (справжнє ім’я) у хедері — релігійній школі, а згодом і в повітовій школі. Одружився він на доньці свого роботодавця, магната Елімелеха Лоєва. Показовими у фільмі є листи дружини Ольги до Алейхема, написані в той час, коли останній далеко від дому промотував спадщину свого тестя на біржових спекуляціях в Одесі. Вони пересипані лайкою, сповнені обурення, висміювання класика як людини, що не вміє розпоряджатися грошима. Утім, не можна закинути відомому єврею нелюбов чи неувагу до сім’ї, адже часто критики за його ставлення до дитячої літератури називають Алейхема єврейським Марком Твеном. У свої твори Шолом вкладав багато грошей. Він організував декілька власних видань, підтримував молодих літераторів, часто подорожував Європою з публічними виступами. Хворів письменник на важкі недуги: цукровий діабет, туберкульоз та простатит. Та, як зазначають творці фільму, навіть ці труднощі не заважали йому займатися активною літературною діяльністю. Помер Шолом Алейхем у 1916 році. Але цікава посмертна творча спадщина класика. В СРСР та Америці твори Алейхема зажили своєї непередбачуваної слави. В тоталітарній країні Рад його оповідання перекладалися й видавалися тисячними накладами, широко й помпезно відзначалися ювілейні дати письменника. У 1964 році в Нью-Йорку Джозеф Стайн поставив мюзикл «Скрипаль на даху», який вмить став вдалим комерційним проектом, завоював величезну популярність у глядачів та критиків. Основою для сюжету цього музично-сценічного твору стало оповідання Шолом-Алейхема про Тев'є-молочника, а назва була обрана на честь знаменитої картини Марка Шагала, на якій зображений скрипаль на даху будинку у Вітебську. Всього мюзикл був показаний на бродвейській сцені понад три тисячі разів, а Стайн отримав за нього престижну премію «Тоні».

Повертаючись до фільму «Шолом Алейхем. Сміх у темряві», варто додати, що єдиним його недоліком було те, що глядачам, котрі не володіють англійською, доводилося дивитися на титри внизу і швидко переводити погляд на верх екрану. Також шкода, що безкоштовно переглянути стрічку зможуть лише кіномани Києва та Львова. Хотілося, щоб такі кінокартини показували в усіх містах України, адже постать видатного єврейського і українського письменника Шолома-Алейхема на це заслуговує.

«Експедиція XXI» № 10 (136) 2013