«Вище неба»: коли ти – епізод

«Вище неба» – один з фаворитів Оскара-2010. Стрічка претендує на нагороди в номінаціях «Кращий фільм року», «Краща режисерська робота», «Краща чоловіча роль» та ще в декількох номінаціях. Словом, це кіно, від перегляду якого очікуєш неабияких вражень.

Але забагато очікувати не варто. Тому що попри те, що фільм торкається  важливих проблем сучасного капіталістично-корпоративного суспільства, йому не вистачає глибини. Це одноразове кіно, яке, хоч і наштовхує на роздуми про власний стиль життя й особисті пріорітети, не викликає бажання ще раз зануритися в аналіз персонажів і сюжетних ситуацій. Та й занурюватися особливо не буде куди – все на поверхні, дивись і розумій. 

Сюжет доволі простий, а його розгортання – передбачуване. Герой, якого на екрані втілює серцеїд Джорд Клуні, корпоративний юрист. Його службовий обов’язок – звільняти людей. Обов’язок непростий і дуже жорстокий. Як почуватися, постійно відбираючи в людей величезну частину їхнього життя? Як вислуховувати їхні численні запитання зі смаком обурення, гніву й жалощів? Герой Клуні Раян Бінем ставиться до своєї роботи завжди розважливо й холоднокровно. Обравши таку професію й такий стиль життя, починаєш входити в роль людини, якій байдужі сентименти. А потім переконуєш себе, що ти – така людина, тобі важливі цінності молодості, свободи, розваг і відсутності відповідальності , це твоя філософія й будь-яка інша тобі чужа.

Раян більшу частину свого життя проводить в літаках і готелях, кочуючи від компанії до компанії, де треба звільняти людей. Його найбільша мрія – отримати платинову картку авіапасажира. Для цього потрібно прожити в повітрі цілий мільйон кілометрів. Герой впритул наближається до досягнення цілі. Місто змінюється містом, аеропорт – аеропортом, дівчина з бару – дівчиною з вечірки. Сім’ї у Раяна нема, та й він не бачить сенсу в її створенні. З родиною вони стають зовсім чужими. Коли приходить час оглянутися на прожиті роки, успішний і нібито щасливий Раян усвідомлює, що оглядатися зовсім нема на що. Якими солодкими й барвистими словами не називай своєї самотності, від цього суть не знінюється – самотність залишається самотністю.

Свого героя Клуні подає у власному стилі – з цинічним шармом посивілого мачо. Через гру на екрані відчувається, що в актора та його персонажа насправді багато спільного.

Поверхневість Раянового існування можна екстраполювати і на США, і на сучасну цивілізацію в цілому. Це, мабуть, й пояснює популярність фільму. Кіно протиставляє легке життя без тягарів відповідальності, прив’язаності, любові вічним сімейним цінностям, комерцію – моралі. Одна розбита американська мрія замінюється іншою.

З фільму не вийшло шедевру, вийшла просто мелодрама. Тужливий рефрен самотності.  «Хто я?», – спитав Раян своєї коханки. «Ти – епізод», – відповіла вона.  І в тому вся філософія «Вище неба».