«Переступити межу»: Шляхами Джоні Кеша

На початку 1960-их, за часів розквіту популярності великого Елвіса Преслі, свій шлях на вершину музичного Олімпу починав і кантрі-співак Джонні Кеш, який вразив глядачів проникливими текстами і принципово новим звуком. У ту пору, що проходила під гаслом «секс, наркотики і рок-н-рол», Джонні Кеш, невисокий брюнет, що одягався в усе чорне, в мить став популярним. Зі своєю групою, що називалась також «двоє з Теннесі», він об'їздив різні куточки Америки, збираючи повні зали, а для молоді того покоління він став предметом любові і наслідування. Цей прекрасний музичний біографічний фільм присвячений життю легендарного кантрі співака Джоні Кеша. Його творчому шляху і єдиному коханню Джун Картер.

Ця реальна історія нереально добре відображена. Це біографічна стрічка, заснована на двох автобіографіях, зацікавить як любителів музики, так широке коло глядачів. Дуже складно знімати кіно про таку людину як Джонні Кеш, адже для Америки він фігура визначна, але зовсім невідома закордоном. Але кіно відкриває світові його постать. І фільм чудовий не тільки в музичному плані, він вийшов відмінним у всьому! І як історія кохання, і як драма про життя окремої людини. Це біографія. Драма і фільм про таке величезне і просте кохання, що близьке кожному.

Підбірка акторів дуже вдала. Привабливий Хоакін Фенікс в ролі Джоні Кеша просто створений для цієї ролі. Він вселяє довіру, він захоплює. Йому співчуваєш і переживаєш. Його любиш. Його обожнюєш. Він жив на екрані, проживав життя Джонні Кеша. Той же похмурий погляд, та ж посмішка, той же магнетизм, та ж глибоко прихована вразливість. А про його голос потрібно сказати окремо. Зараз, слухаючи Кеша та саундтрек до фільму, я іноді не можу визначити, хто саме співає. Різ Візерспун завжди мила і природна, постала в ролі сильної і гордої жінки. Вона чудова в цьому фільмі. Грає вона прекрасно, а її героїня Джун дуже переконлива. Гідно присуджена премія Оскар за кращу актрису. Дуже добре передані часи, під час яких відбувається дія фільму: і 40-і, і 50-і, і 60-і роки. Не дарма фільм номінувався на п'ять Оскарів, у тому числі і за кращі костюми та звук. Раджу всім після перегляду послухати саундтреки.

Протягом фільму чітко видно, що в житті Джонні Кеша є тільки дві речі – музика і Джун Картер, все інше для нього (включаючи навіть дружину та дітей) не має ніякого значення. Його завжди захоплювали в'язні-смертники, ці нещасні люди, в яких лишаються лічені дні. Своїми піснями Джоні, як міг намагався їх підтримати, легендарний альбом, записаний у стінах в'язниці Фолсом, видавався шаленими тиражами, обігнавши за цим показником навіть самих Beatles. Після ранньої смерті брата Джоні назавжди залишився самотньою людиною. І хоча його постінйо оточував натовп, він не був щасливим. По-справжньому щасливим він був тільки поруч із Джун, про що говорить і те, що Джонні помер через чотири місяці після її смерті . «Переступити межу» – чудовий зразок ідеального біографічного фільму. Усім шанувальникам жанру дивитися обов'язково.