«Захід-2011»: Там, де сонячно й весело

«Захід-2011» став одним з останніх акордів фестивального літа. Незважаючи на окремі дрібні й не зовсім дрібні недоліки, прогримів фест на мажорних нотах, залишивши після себе купу приємних вражень, яскравих емоцій, цікавих знайомств і просто чималий позитивний заряд від музики, літератури, приємного спілкування і чарівної природи.

Мандрівний фестиваль «Захід» вже третій рік відкриває нові красиві місця Львівщини. Два роки тому то був древній Звенигород, торік фест проходив на території замку в Старому Селі, 19-21 серпня цього року «Захід-2011» розкинувся на базі «Сонячна галявина» в селі Родатичі Городоцького району Львівської області. Природа в цьому краї чудова – мальовниче озеро, ароматний хвойний ліс, прекрасні пейзажі, а захід сонця такий чарівний, що весь фестивальний «Захід» своєю магією загортав… Словом, місцина тільки ще раз підтверджує дивовижну красу нашої української землі, надихає і вводить в блаженний стан.

Щодо самої бази – окрема історія. Очевидно, колись це було чудове місце для дитячого табору. Проте «колись» – сказано дуже делікатно. Зараз це занедбані й просякнуті вогкістю приміщення, в яких можна було винайняти ліжко за 50 грн на добу. Ми жили в чотиримісній кімнаті з іще двома дівчатами з Черкащини. Одна з дівчат не встигла й розплатитися за ночівлю, та провалитися «крізь» ліжко на підлогу встигла, тільки-но присівши. Всі притягнули з собою шампуні-гелі для душу, але прийняти повноцінний душ наважувались лише відчайдухи – вода в кранах тільки холодна, а ванну хлопці-сусіди охрестили «місцем, де вбили дівчину».

Мала сцена розташовувалась в актовому залі бази. Довго сидіти там було важко через важке повітря і запах цвілі, якою була вкрита стеля. Територія теж занехаяна, але тішила великою кількістю лавочок під деревами і ще – старим совковим спортивним майданчиком. У нас з подругою всі три фестивальні дні ранок починався зарядкою на тому майданчику. І поки ми «заряджались», зморені, невиспані фестивальники цмулили на лавочках каву й посоловіло зиркали, як ми теліпались на брусах й перекладині. Спортивний майданчик і лавки – найбільший плюс «Сонячної галявини» після прекрасної навколишньої природи.

Чудова сонячна погода впродовж фесту стала основним подарунком для фестивальників. Ввечері першого дня покрапав невеличкий дощик, але він швидко пройшов і «підмочити» настрій фестивальному люду просто не встиг.

Повертаючись до мінусів: першого дня неприємний осад фестивальникам лишили довжелезні черги на вході, а ще багато хто скаржився на неадекватну поведінку та хамство охоронців. В декого були проблеми з електронними квитками, на беджі учасники фестивалю і преса теж довгенько чекали. А ще фестом блукав «привид» медпункту. Його багато хто намагався відшукати, але чи комусь це таки вдалося, мені так і залишилося невідомо.

Тепер про приємне – фестивальне життя просто «тріщало» по швах від своєї насиченості та емоційності. Концерти починалися пообіді й тривали ледь не півдоби. Вдень фестивальники на свій смак обирали або вилежування на березі озера чи таляпання в його водах, або активний відпочинок в спортивних змаганнях, або насолоду від нових знайомств й спілкування з цікавезними фестивальниками з усіх куточків України, або літературне й музичне задоволення від виступів запрошених митців, що відбувалися на малій сцені. Багатьох поетів відкрила для себе публіка, в декому розчарувалася, але від декого була просто в захваті. Повна зала зібралась на виступи «Zapask’и» та «DrumТИатру», а в подарунок білоруському поетові Сяргею Прилуцькому лунали тривалі овації.

Велика сцена подарувала виступи стількох кльових гуртів, що насолодитися всіма й потанцювати під усіх було просто фізично неможливо. В п’ятницю особливо зарядив драйвом і гарним настроєм «Брем Стокер». Дуже чекали на «Los Colorados», та в програмі вони помінялися місцями з «Мервою», яка була заявлена в недільній програмі. «Мерва» теж кльово виступила, от тільки вкінці зіпсувало враження російське «спасіба» вокаліста, який потім вибачався за те, що від надлишку емоцій «забув рідну мову». Далі були шалені танці під музикування «Квадраджесіми», «Димної суміші», «Юркешу» і наприкінці – харківського «Оркестру Че».

Суботня велика сцена шаленіла під львівську «Оратанію», потім пищала дівочими голосами під «О.Torvald», надсилаючи повітряні поцілунки красунчику-вокалісту Жені Галичу. Перед «Крихіткою» лірично налаштована публіка навіть народила любовне шоу: хлопчина в чорній футболці з серцем просто на сцені, перед багатотисячною публікою освідчувався своїй Іринці. Іринка прокричала в мікрофона «Так!». А що залишалося робити? Не псувати ж романтику такому гігантському натовпу. Хтось насміхався, хтось радів за парочку, але більшість підтримувала. Я ж бажаю їм такої ніжності й любові в сімейному житті, як і на публічному освідченні – і все в молодих буде чудово. Україна має народжувати нових героїв в любові, в щасливих родинах.

«Крихітка» виступила чудово. Її, як завжди, було мало. Хотілося почути ще ту пісню, ще ту і оту іншу теж. Замість очікуваного «Бандурбенду» на сцені з’явилась «Флайzzzа».  Під «Флайzzzу» натовпу відривалося весело й позитивно, особливо кльово було всім разом в ритм гойдатися «паровозиком». Щоправда, деяким «вагончикам» «паровозика» навіть дісталося по голові від інших «вагончиків», які не відпускали з рук улюбленого алюмінієвого горнятка. Але то таке, відчепити «вагони» – не така вже й складна штука.  

Вже за північ не схожі ні на кого «КораЛЛі» підірвали втомлений нарід до танцю – з такою драйвовою музикою й енергетичним виступом карпатських аЛЛігаторів ногам про відпочинок залишається тільки мріяти. Особливо потішили хлопаки, яким страшенно сподобалось слемитись – слем під містично-ліричну «кораЛЛівську» «Кобіту Ганну» виглядав ну дуже оригінально. «От Вінта» виступали хоч і вже звично весело й підірвано, але дуже пізно. Направду, шалено хотілося стрибати під їхню музику, але тіло вже не піддавалося контролю. Навіть традиційні «танці черепах» були досить мляві, хоча шанувальники гурту віддавали останні сили. «Lюк» і «the Вйо» ми фізично не подужали, валячись з ніг, як і багато інших сонних фестивальників. Але ті, що залишились, наступного дня виступи гуртів дуже хвалили, особливо «Lюка». А особливо витривалим пощастило стати свідками досвітнього поетичного слему, на який мені не вистачило ніяких запасних батарейок, про що дуже шкодую.

Третій день меганасичених насолод і безсонних ночей дав свої результати – вранці фестивальники переміщалися територією бази, як сновиди, а продавці кави отримали чималі прибутки за такий-сякий кофеїновий напій в пластикових стаканчиках. Багато люду з гігантськими наплічниками рухались в напрямку села – робочий понеділок був вже не за горами. Збиратись час було й нам, хоча дуже хотілося залишитись на вечірній концерт, послухати «Los Colorados» й «Роллікс», учасники яких від ранку тинялися фестивальною територією, а ще обіцяних програмою «Фліт», «Гуцул Каліпсо» та «Мертвого півня». І залишились би, якби від бази їздили вночі автобуси до Львова. А оскільки автобусів не передбачалось, довелось пообіді шкандибати через село до траси і втомленим-змореним, але дико щасливим їхати додому – відсипатися перед роботою, щоб з понеділка ділитися з людьми іскрами радості, якою переповнив «Захід-2011» і вся його фестивальна ватага хороших, талановитих, сонячних людей.