і кондуктор вслухався в останні вісті, Одягнувши стару залізничну куртку, Коли діти колійників і машиністів Уві сні намивали золото смутку,

 
і кондуктор вслухався в останні вісті, Одягнувши стару залізничну куртку, Коли діти колійників і машиністів Уві сні намивали золото смутку,

Знято: 17 листопада 2011
Завантажено: 7 сiчня 2012
Камера: NIKON D80

Коментарів ще немає. Ви можете залишити перший!
Коментар для «Львівський залізничний - і кондуктор вслухався в останні вісті, Одягнувши стару залізничну куртку, Коли діти колійників і машиністів Уві сні намивали золото смутку,»
Реєстрація Вхід
Ім'я:
Email:
  ← не буде відображено на сайті
Дозволені HTML теги: <a, img, p, br, i/b/s/em/strong/strike, small/bin/sub/sup, center, ul/ol/li>. Приклад використання
введіть текст показаний на картинці
   
вся галерея
up
Коли потяг нарешті в'їхав у гори, Залишивши позаду сонні долини, Коли в чорних снігах від тяжкої змори Засинали дерева, птахи і тварини,
і коли вибрідали нічні подорожні На гаряче світло, ніби на запах, І світили їм річищ глибини порожні І зелені вогні по гірських вокзалах,
і кондуктор вслухався в останні вісті, Одягнувши стару залізничну куртку, Коли діти колійників і машиністів Уві сні намивали золото смутку,
торгівельні контори й приватні оселі Замовкали, мов патефони трафейні, І прокочувались крізь лункі тунелі Неприкаяні літерні і купейні.
І сумні пасажирки юного віку, Невідомих занять і непевних звичок Рахували мости, збиваючись з ліку, В теплих светрах і в'язаних рукавичках.
down