по композиційному і пацаватому смисловому навантаженні шось троха нагадує вінницьку дєвочку на шаріке...главне шоб був шмат бронзи і натяк на женскоє тєло(бо по іншому то не назвеш ніяк) но якшо без того то куда?
Сумно шо такій потужній особистості не спромоглись ні на пам'ятник потрібного масштабу ні на відповідне місце, бо додуматись поставити його на території академії, яка і так заповнена великою кількістю скульптури, теж траба було мати клепку...шось складається враження що головна фігура – маленька голодна дєвочка, яка побачила "бєлочку" на дереві і їй зірвало дах...
Ну що ж, панове на верху поставили галочку, шо столітній ювілей М.Приймаченко відзначили...а у свою чергу я пропоную віднести цей пам'ятник до книги косо-криво-лиш-би-живо.