Якось у Київській фортеці...

Новорічна Казка

Якось пішли ми в далекий-далекий і холодний-холодний київський Замок. Він, прозваний у народі чомусь Косим Капоніром, стоїть на найвищій горі й разом з тим у найпотаємнішому місці. У замку ми шукали принца, а, можливо, й дракона... Втім, уміння літати повинне було стати нам у нагоді на випадок зустрічі із драконами та іншими казковими персонажами. Отже, мовивши чарівне слово на вході, ми увійшли до Фортеці...

Зробивши перед натовпом глядачів, що зібрався, подобу реверансу...

  

Ми виявилися поза кріпосними стінами й довго описували, у яких бувальцях ми побували.

  

Спочатку ми, спотикаючись на true підборах, спускалися якимось східцями...

1

Потім знайшли якісь двері.

1

Озирнулися...

1

Вказали на них перстом.

1

Знайшли червоненьку квіточку.

1

Потім спробували вилізти через якусь щілину...

1

Але таки нічого з витівки не вийшло.

1

Задивилися на стіну: куди б залізти ще?..

1

Сторінки: 41234
    Ctrl →