Coldplay - Viva La Vida or Death & All His Frends
Нова латівка Сoldplay – одна з самих очікуваних релізів року, і, можливо, одна з найбільш успішних, дивлячись хоча б на кількість скачування першого синглу "Violent Hill" з офіційного сайту команди. Комерційний успіх і попит завжди супроводжували гурт Кріса Мартіна, починаючи з першого синглу першої, і вже напівзабутої платівки "Parachutes". За роки, що пройшли, гурт закріпився на першому місці в Британії, не дивлячись на те, що багато хто досі вважає першими Oasis, чий час давно пішов, разом з 90-и (Хоча, восени у них є можливість довести зворотне – прим. автора), хоч справа зовсім не в тому. Coldplay зуміли стати музичним символом 2000-х, не залежно від наступних релізів – вдалих чи ні.Нова платівка вийшла доволі рівною, завдяки чому став сприймається, як одне ціле, без треків, що ніби „випадають” з загальної конструкції. При доволі неочікуваному і досить експериментальному продюсуванні Братана Іно, музикантам вдалося знайти баланс між колишнім і новим звучанням. Варто послухати хоча б "42", "Lost", "Yes", і задатися питанням – чи могли б вони опинитися в ранніх релізах? Інша справа - "Cemeteries of London". Одна з найцікавіших композицій платівки. Чи "Vila La Vida", "Lovers in Japan" – саме ці пісні виступають символами релізу, поряд з, певна річ, картиною Делакруа.
"Viva La Vida or Death & All His Frends" – беззаперечно, наступний етап в розвитку гурту.
Такий самий, як і "A Rush of Blood to the Head" чи "X&Y". І якщо в першому випадку гурт пішов по наміченому шляху дебютної платівки, то в другому – вирішив зрадити своєму акустичному звучанню, завдяки якому на початку кар’єри отримав стільки симпатій, як і порівнянь з Radiohead. Тепер навряд чи комусь прийде в голову порівнювати ці два колективи.
Останній альбом, можливо, найбільш дивний – варто віднестися до нього лише відштовхнувшись від сприйняття минулого матеріалу гурту, прослухавши його з чистого листа.
