Фіолетові діти телепортуються у Країні мрій!

Фіолетові діти телепортуються у Країні мрій!

Видавничий Дім «KM Publishing», створений під егідою видавництва «Країна Мрій», звернув особливу увагу на твори авторів-лауреатів конкурсу «Коронація слова». У серії «Фієста» вийшла книжка Маріанни Маліної «Фіолетові діти».

 «Вони прилетіли не з Марсу. Вони з’явились у звичайній школі. Читання думок на відстані, левітація, телепортація... виявляється, ці фантастичні здібності цілком реальні! Хто ж вони — індиго? Нова генерація надлюдей — чи безжальні виродки, здатні на вбивство? Їх бояться, ними цікавляться, їх тримають під прицілом… Що ж діяти молодому шкільному психологу Дарині Миколаївні, яка після загадкової смерті колеги-вчительки опинилася поміж двох таборів? Ставати на бік старої системи, яка намагається втримати контроль, чи захищати дітей, яких цькують зусібіч?»

Це анотація до фантастичного роману кримчанки Маріанни Маліної, який у минулому році отримав диплом конкурсу «Коронація слова», а цього року вона знов стала дипломантом у номінації «романи» із твором «Via Combusta (Випалений шлях)». Сама Маріанна стверджує, що її книга не має ніякого відношення до відомого російського фільму «Діти індиго», бо ця ідея спала їй на думку значно раніше його появи у прокаті. «Я не знаю, чи є такі діти насправді, бо вони виникли лише у моїй уяві, але, дивлячись на нове продвинуте покоління, можна сподіватися, що вони от-от з'являться», – сказала письменниця. Роман містить елементи не лише фантастики, але й психологічного трилеру, що видно з наступного фрагменту:

«— Ти мені не віриш...— приречено повторила Альона.

— Ну, чому не вірю,— мені стало шкода її, тож я почала виправдовуватись.— Ти про дітей індиго?

— Я про нову расу, яка вже сидить у моєму класі! — наполягала вона.

— Не думаю, що це нова раса в твоєму класі. Ось у мене книжка є...— я взяла з полиці тоненьку брошуру,— Лі Керолл, Джен Тоубер, «Діти індиго»...

— Це американці написали? Читала! Що вони петрають — ці американці?! Уті-путі... Які гарненькі дітки, невизнані генії,— Альона презирливо скривилася.— Вони небезпечні, і вони вже тут!!!

— Альоно, заспокойся. До чого тут твій клас?

— Можеш мені не вірити, але я це відчуваю! І ти мене не переконаєш, що це не так!

— Ти вважаєш, що в твоєму класі діти індиго? Та вони ж звичайні діти... Я ж бачила.

— Та що ти бачила! Ти нічого не хочеш бачити! — фиркнула Альона, потім задумливо подивилася мені у вічі й процідила: — Ні-і... вони не звичайні... І це не діти індиго з американських казочок! Це фіолетові діти! Бо їм усе фі-о-ле-то-во! У них немає душі. Вони безжалісні потвори! І вони мене знищать. Вони всіх нас знищать!..

— Альоно, ти що таке верзеш? У тебе невроз. Візьми лікарняний і відпочинь...

— Це в тебе невроз! А я ще сповна розуму! — в серцях кинула вона мені, підхопилася і вибігла з кабінету, грюкнувши дверима.

Наступного дня Альона не прийшла. Не прийшла і на другий день потому...»

Серія «Фієста» передбачає видання сучасної та класичної української літератури, а також нових повних перекладів світової класики і сучасних світових бестселлерів. Найближчим часом у серії планується видати роман іншого, вже доволі відомого українскього письменника Андрія Кокотюхи «Язиката Хвеська». Цікаво, що раніше це був кіносценарій, який у 2007 році здобув третю премію конкурсу «Коронація слова» у відповідній номінації. Андрій Кокотюха розповідає, що зробив із сценарію роман на прохання видавця, який вкрай зацікавився ідеєю книги. До того ж в умовах економічної кризи екранізувати популярний роман буде значно простіше, ніж умовити кінорежисера одразу знімати фільм за кіносценарієм.