Дитячий пісенний конкурс „Євробачення 2009” або культура через призму Першого національного

16 листопада 2009 року в Українському домі облаштували сцену, розставили декорації, столи, немов у ресторані, приїхали почесні гості, охорона була немов у президента США, і, розпочалося дійство під назвою Дитячий пісенний конкурс «Євробачення 2009». І все було б добре, навіть організація, якби не вибрики організаторів дійства, які ніяк не могли збагнути, що таке мистецтво і справжній європейський клас. Ресторанна атмосфера і дитячі співи – це атрибут слов’янської культури, ми до неї звикли, а от невігластво і хамство – це вже атрибут тих, кому не культурні дійства організовувати, а бикам на фермі щось м’яти. Але це вже грубо, перепрошую.

Майже до десятої вечора в залі панувала атмосфера свята і лише після десятої, коли дітей, учасників конкурсу почали грубо виводити з зали під час виступу нашої дивовижної зірки Каті Chilly стало зрозуміло, що знову млинець у організаторів вийшов комом. І не здивувала мене фраза якогось гостя, який скептично промовив: «Перший національний – це діагноз, тому і дивуватися нічому». Саме так і вийшло.

Але втрачати час ми не мали права і доки дітей одягали ми спитали в деяких враження. Мімі Санден, представниця Швеції на запитання чи сподобався їй вечір відповіла: «Так дуже. Найбільше я вражена виступом вашої співачки Каті, ніколи не чула такого голосу. Шкода, що нам не дали дослухати її концерт».

А сербський дитячий гурт «Нішта Лічно» наперебій розповідали нам, як їм сподобалась друга пісня Каті Chіlly і її музика, яка просто пробігала ними, немов мурахи в лісі. Вони теж не могли зрозуміти чому вона ще співає, а їх виводять з зали, адже це не етично.

А Луара Айрапетян, представниця Вірменії, 11-річна дівчинка запитала у мене чому виступ Каті Chіlly перервали короткою дискотекою, а потім, коли вона знову почала виступати їх потягнули відпочивати? Що можна мені було відповісти на це? Я сказала, що так вирішили організатори, адже усім учасникам пора спати. Хоча не в цьому річ. Згадую, як грубо і спонтанно вийшли на сцену ведучі, як посунули артистів і оголосили виставку під патронатом нардепа Петра Ющенка, що проходить в Українському домі, і яку мають подивитися усі і дискотеку, а потім, заспокоїли вони, концерт Каті Chіlly продовжиться...

Повернувшись до сцени, куди, слава Богу, почали потроху допускати людей, мабуть після від’їзду дітей припинили боятися грипу)), побачила я обличчя п’яних братів і сестер по перу, які повернулись до сцени задами, голосно розмовляючи про якісь високі матерії і проблеми культури в Україні. А завтра, ці брати і сестри, аби не визнавати те, що окрім столу і пляшки вина нічогісінько їх на цьому дійстві не цікавило, адже саме вони зметали із швидкістю вітру під час усього виступу дітей зі столу вино, а напишуть, що Катя Chіllyвиступила перед пустою залою, і ніхто її не слухав. Шкода, що деякими псевдо спеціалістами так робляться сенсації, адже важко оволодіти мовою іноземною і зробити опитування у тих, для кого насправді прийшла ця дивовижна маленька співачка із сильним голосом міфічної сирени. Тим часом Катя співала в усю силу, а столи розбирали, і лише справжні цінителі захоплено слухали її музику, так як окрім п’яних журналістів і дітей на дійстві були лише організатори, декілька гостей і Юлія Тимошенко із свитою, що поїхала одразу після свого виступу, А співала вона нам, але так особливо і захоплено, що очі в мене були на мокрому місті. Шкода, що у прямій трансляції Україна не побачила цього дивовижного одкровення. Коли організатори запрошували цю співачку хедлайнером дійства, вони забули про те, що ця музика доступна дітям і тим, хто чистий душею, а ті, хто наковтався алкоголю і ніц не розуміє у мистецтві не може оцінити його сили і чистоти.

Про що думали організатори, коли так раптово і зкомкано завершили світову подію, я не знаю, але єдине гріє моє серце, це розуміння того, що справжні професіонали навіть для маленької аудиторії викладуться на двісті відсотків із ста, так немов перед ними стоїть тисячний натовп. І повага моя, до команди Каті Chіllyпереповнює мене сьогодні, адже таких професіоналів в світі на пальцях рук можна перерахувати. І як казав мій покійний шеф, професор Ковальський: «Неважливо скільки тебе слухають, важливо те, що навіть для одного вдячного слухача можна перевернути гори і віддати душу, адже цим і відрізняється професіонал від простого ремісника, що уявив себе генієм».

Браво Катя Chіlly!