Ліна Костенко про нову книгу: «Тут я зібрала людське: моє і ваше»
У видавництві «Либідь» побачила світ нова поетична книжка Ліни Костенко «Річка Геракліта», куди вміщено понад двісті поезій, з яких півсотні друкуються вперше. Збірку упорядкувала письменниця, культуролог, донька Ліни Василівни Оксана Пахльовська. До видання додано аудіодиск із віршами, які читає сама авторка.
«Цикли природи та людського буття тут зв'язані в єдине ціле, – йдеться у передмові. – Вірші-осяяння, вірші-попередження, вірші-реквієми і вірші, де тріумфує неприборкана стихія людських почуттів, створюють цілісну симфонічну «поему» філософського осягнення Часу.»
«Я вгрузнула у прозу, а віршами видавала собі премію, – сказала під час перзентації нової збірки Ліна Костенко. – Тут немає барикад, тут про народ, тут я зібрала людське – моє і ваше... Вірші обирали за принципом естетичним, бо часом хочеться чогось красивого, хіба ні? Я окрім музики ще люблю живопис. І от у віршах малюю собі потрошку... А політики диктують нам страшні, дражливі речі і нас на те негативне поле заганяють, а ми будьмо самодостатніми й інакше сприймаймо світ! Давайте обмінюватися позитивною енергетикою і саме цим ми будемо світліші...»
На запитання, якою побачила Україну під час зустрічей із читачами, Ліна Василівна відповіла:
«Нас так затуркали! А деградованому суспільству хіба потрібна література? Проте під час зустрічей я побачила дивовижних людей, надто молодь – із загостреною позитивною енергетикою, якої ми давно не бачили! Політики так боряться за єдність, що часом гроші за неї платять. А я нікому не платила і до мене люди прийшли в єдності.. Молодь, кажуть, не хоче культури. То нам з телеекранів несуть негатив. А ті, кого бачила... Прекрасні люди – і фізично, і морально! Я побачила той народ, який знаю, і для якого варто працювати...»
Повернувшись із презентації, диву даюся, якими простими словами ця видатна Жінка тлумачить такі складні для нас нинішніх речі. Без пафосу й підвищеної чи збудженої інтонації. Їй не треба кричати, аби її почули. Тільки б говорила, а ти, як той хирлявий вогник на свічечці, боїшся заворушитися, аби не потухнути й не прогавити сказаного...
Усе змінилось. Люди і часи.
Двадцятий вік уже за перелазом.
Глобальне людство хоче ковбаси,
а вже вона з нуклідами і сказом.
Упала тінь на батьківські гроби.
Вже й чорт гидує купувати душі.
В лісах тремтять налякані гриби.
З дерев стрибають підозрілі груші.
Епоха зашморгнулась, як Дункан.
Спиніться, люди. Хоч поставте кому.
Поезія потрібна дивакам.
Поети не потрібні вже нікому.
Певно, тут іще важливо додати слова Оксани Пахльовської: "Річка Геракліта це річка, якої немає, а ми постійно у неї входимо і щоразу інші. Важливо, щоб ми її перепливли й сьогодні. Дуже втомилися і течія зносить. Але головне – не спинитися. На берегах річки Геракліта пляжів нема."
дивовижна людина... дуже чекаю її презентацій у Львові :)
Дуже сподобався репортаж про дане творыння, не терпиться придбати)))
Я придбала, можу поділитися враженнями:) Книжка дивовижно оформлена, велика за розміром (322 сторінки) і форматом – таке собі подарункове видання, дуже приємно брати в руки... На початку велика передмова доньки Ліни Костенко про те, як виник задум збірки, чому така назва, за яким принципом книгу упорядковували... Далі, на кожній сторінці, по одному віршу... Періодично сторінки оформлені незбагненними, таємничими малюнками, що їх створив відомий художник Сергій Якутович. Видання справді дуже-дуже гарне!
"Жінка-примара, жінка-язичниця, жінка-рись із лісових хащів, жінка-весталка, жінка, що чекає, жінка, що іронічно оцінює тебе – сучасного, дрібного, метушливого, – знає Вищий Закон Буття, яким по суті вона і є. Земна, Небесна, Таємнича і поруч..."
Художник Сергій Якутович про Ліну Костенко у книзі "Річка Геракліта".
дуже красиво і дуже влучно описав :)