Не розкажу я дум своїх

Не розкажу я дум своїх
Людям зрадливим, хижим, хитрим,—
Хай краще слухають гаї,
Веселі квіти, хмари, вітри...
До вас, мої єдині друзі,
Я серце принесу розбите
І очі, виплакані в тузі,
І слово, жовчею облите.