«МУЗика нас поєднала», або ЗАМУРуй Психею в ноті

«МУЗика нас поєднала», або ЗАМУРуй Психею в ноті

Якщо покласти руку на стегно слова, заплющити очі й віддатися повністю внутрішньому ритму, то вийде щось на зразок вербального танцю. А коли виникне бажання зазирнути в залаштункову ковальню словотанцю, прямуйте на Лютеранську, тихенько знімайте підбори й зазирайте в замкову щілину: буде чудасія.

«Танцюють всі». І не тільки короновані.

Під ритми сальси, бачати, вальсу та фокстроту 18 квітня давали лихо закаблукам як імениті арбітри слова, так і письменники з журналістами. 

Прес-брифінг став лише увертюрою дійства під високою стелею Arthur Murray Dance Studio – танцювального бренду зі світовим ім’ям та столітньою історією. Затишний передпокій муз (а інакше й не назвеш центр, де відчуваєш себе восьмою нотою й від того сам безмежно тішишся) перед величезним дзеркалом вишикував всіх охочих струсити з себе всі «переваги» цивілізації. І що цікаво, за кілька хвилин невимушених тренувань «знавці секретів тіла людського» переконали: навіть якщо ваші танцювальні навики не більші, як у Пінокіо, не переймайтеся – головне, щоб душа була пластиліновою – такою ж гнучкою й завжди готовою прийняти найпрекраснішу з форм.

Один із спікерів заходу відзначив, що справжній талант знайде себе скрізь. Тож коли письменник на кінчику язика може розпізнати істинний смак слова, то здебільшого йому до снаги влитися в ритми й музики зовнішньої. Співачка Illaria, яка арбітрувала в «коронованому конкурсі вже двічі», поділилися своїми позитивними емоціями й з нами. Талановита красуня «знається» з елегантними «па» вже давно: фламенко й східні танці заклали в дівчині чудове відчуття ритму. Тепер цей ритм «скромна діва щирої естради» постійно шукає в своїх піснях. Каже, що в кожній поезії має бути рок-н-ролл. І правду, мабуть, каже…

«Містично» гарна й відверто талановита Вікторія Гранецька, яка пройшла обряд ініціації з рядових «коронованих» до почесних «журантів», вловлювала й свою мелодію. Тоді як творчі потуги ентузіастів споглядав натхненний майстер детективного роману В’ячеслав Васильченко, який увірвався в літературний процес стрімко й вже встиг зайняти свою престижну (під знаком корони!) полицю в книгарні. Письменник жартував, що танці – це єдине, в чому його обділила природа. Але тут вона вже доклала зусиль.

Запальні акорди, мажорний настрій та невимушена атмосфера зробили ділову прес-конференцію розкішним вікендом. І хоча це один із перших елементів «танцювальної зв’язки» конкурсу (подібний захід пройде 25 квітня, на початку травня та вже на самій церемонії нагородження 13 червня), місток між словом і «ділом», між членами журі та журналістами прокладений.

Модератор проекту Ірина Новоставська обіцяла ще кілька сюрпризів для шанувальників соковитого українського слова. Але поки що тримає інтригу.

Словом, все буде в «ритмі танцю»: гармонійно, живо, органічно.

Згадується чомусь древньогрецький міф про Амура та Психею та про їхній довговистраждалий, проте щасливий союз. Амур (символ любові) та Психея (символ душі) дали життя Валюпте (символ насолоди).

Коли письменник вкладає в свій твір серце Амура та енергію Психеї, то читач приречений на рандеву з Валюпте. А корона, якщо прийдеться за розміром, тією ж насолодою повернеться до свого власника. І так до останнього кола сансари, до останнього слова, останнього ритму. Ритму магнітофона, часу, душі.

Світлана КРАВЧЕНКО