Рожеве на Валентина, або Де набратися сорому

Маю на увазі – подарунки. Якщо вибір сюрпризу для кохано-ї/-го вам видається легкою мігренню, пропоную пігулку. Варіант не хрестоматійний: пігулка на колір не синя й не червона. Вписуючись в атрибутику Дня Валетина і застосовуючи дуже утилітарний підхід, пропоную: рожеву книгу. Красиве і корисне – все, як класик прописав.

Отже, заходимо до книгарні «Смолоскип» і оглядаємо полиці в пошуках милого очам і серцю грайливого кольору закоханості. Додавши до романтики краплю прагматизму, застосуємо чисто позитивістський метод – виміряємо форму і зміст майбутньої радості на обличчі кохано-ї/-го.

Перша книга, яка впадає в око – і за кольором, і за розміром, – «Сороміцькі оповідки» (упорядник Юрій Винничук; «Піраміда», 2008). Що вже й казати про зміст! Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями… А з українцями, кацапами, словаками, жидами, німцями, англійцями, вірменами, грузинами, татарами, а ще селянами, міщанами, попами, офіцерами й солдатами. Саме за такими тематичними групами знайдете в книзі анекдоти, новелістичні оповідки, легенди, байки, зібрані на Слобожанщині й видані етнографом Володимиром Гнатюком 1909 року в Лейпцигу. Розширення вашого лексичного запасу щодо пікантних ситуацій вам гарантоване. Більше того, уявлення про цнотливість українців, що «а от колись, не те що тепер», м’яко кажучи, розвіються. Такі лоскітні теми, як гомосексуалізм чи зоофілія, так само піднімалися на кпини, як і прелюбодійні попи та простацькі селяни. Про існування секс-шопів початку століття теж шукайте усередині, мимохідь розглядаючи фотографії оголених пань, по-бутафорськи ретушованих на рожеве. Такий фривольний подарунок не рекомендується закоханим до 18.

Полицею нижче – «Літургія кохання: Антологія української любовної лірики кінця ХІХ – початку ХХ століття» («Навчальна книга Богдан», 2008). До книги увійшли вірші 270 поетів. Як стверджує упорядник, «Тема кохання в українській поезії вперше представлена тут у найширшому обсязі». Все канонічно. Класика в пастельних тонах.

А от класики в різкіших тонах постають у книзі «Бандурка. Українські сороміцькі пісні» («Дніпро», 2001). Це зібрання сороміцьких пісень у записах З. Доленги-Ходаковського, М. Максимовича, П. Лукашевича, М. Гоголя, Т. Шевченка, П. Чубинського, Хв. Вовка, І. Франка, В. Гнатюка. Звісно, ліземо одразу до непристойностей у молескіні Кобзаря.
Ну й сам образ бандурки дуже продуктивний для фрейдистських інтерпретацій. З огляду на наявність у книзі імен високоповажних класиків нації закоханим до 18 – може бути.

Іще одна рожева книга – роман-есе «Марія Башкирцева» Михайла Слабошпицького («Ярославів Вал», 2008). Хоча це дещо викликає здивування, бо до постаті цієї надзвичайно вольової та обдарованої дівчини (жінкою називати Марію, яка прожила всього неповних 26 років, але встигла прославитися на всю Європу, не хочеться), як на мене, рожеве не пасує. Своєю славою Башкирцева все ж найбільше зобов’язана не художнім полотнам, а «Щоденнику», який вона вела з 14-літнього віку аж до смерті. Повне видання її щоденника (восьмитомник!), який належить до найбільш видаваних і найбільш читаних щоденників у світі, завершено лише тепер у Франції (!!). У книзі зокрема можна прочитати, як Марія обвела довкола пальця самого Мопассана, переконавши його в тому, що листується він із чоловіком. Також знайдете там понад півтори сотні фотографій та кольорових репродукцій Башкирцевої. Для вольових і закоханих.

І все-таки рожеве на обкладинках – симптоматичний колір: обережно, жінки. Катерина Диса «Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої ХVII – XVIII століття» («Критика», 2009): «інтелектуальна екскурсія за лаштунки судових процесів над відьмами та чаклунами». В Україні, як і в більшості європейських країн, абсолютну більшість обвинувачених і підданих суду за відьомство були – хто б сумнівався – жінки, 78%. Винятки становлять тодішні Росія, де було покарано 70% чоловіків, і Ісландія – цілих 90%! Ґендерна рівність – 50% на 50% – і тут недосяжний ідеал. Найдавніша в Україні згадка про катування значиться під 1634 роком, коли трьох жінок – Єву Грубарку, Доротею Смоличку та Єву Питлоху – було звинувачені у спричиненні смерті засобами магії. До речі, на той час чутки були достатньою підставою для виклику до суду (спроба втечі вважалася однозначним доказом вини). Й аби визначити когось винним у злочині, досить було отримати свідчення двох чи більше свідків або ж зізнання самого обвинуваченого, якого нерідко піддавали катуванням. Остаточно заборонили переслідувати відьом у Речі Посполитій лише 1776 року, а російська імператриця Катерина ІІ зробила це ще роком раніше. Книга про відьом найкраще потішить закоханих з рудим волоссям і зеленими очима.

Й наостанок – набір рожевого від видавництва «Основи». Насамперед «Друга стать» від Сімони де Бовуар («Основи», 1994), французької письменниці екзистенціалістського спрямування. Це дослідження про місце та роль жінки в історії, культурі, літературі, суспільних взаєминах. «Жінка вільна й автономна істота, однак вона живе у світі, де чоловіки змушують її прийняти статус Іншого, що як правило, є нижчим за те, що будь-
який чоловік уявляє про себе». Феміністична література як для Неї, так і для Нього. Для досягнення все тієї ж раніше згаданої ґендерної рівності.

Дві масштабні книги: «Соціологія» Ентоні Гіденса («Основи», 1999) та «Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків» Фредерік С. Мишкін («Основи», 1999) – не лише для вузькоспеціалізованих фахівців закоханих соціологів і закоханих економістів, а й для закоханих початківців, студентів, аспірантів. викладачів, працівників банків, урядовців та всіх тих, хто цікавиться проблемами соціологічної науки й економічної політики.

Нагадаю для закоханих – які захочуть порадувати сво-ю/-го пасію красивим і корисним, рожевим і читабельним, – що набратися рожевого сорому, фемінізму, історії, щоденника, банківських та соціологічних справ можете, зокрема, у книгарні «Смолоскип».