18 Форум видавців: еротика, іронія та інші грані сучасної літератури

Якщо ви не були на жодному із заходів цьогорічного Форуму, то, можливо, вам цікавою буде суха статистика:  250 авторів з 25 країн світу, 400 заходів і близько 100 тисяч книг від 500 видавництв. І все це за 5 днів. Якщо ж вас цікавить дещо більше, то 18 Форум видавців, якій відбувався 14-18 вересня у Львові, мав чим здивувати своїх відвідувачів.

Кожен міг знайти для себе щось цікаве: хто прийшов, аби закупитися книгами на цілий рік наперед, хто – за автографом улюбленого втора, хто – послухати сучасну літературу з перших вуст – безліч читань та зустрічей із сучасними письменниками давали таку можливість.

Зупинимо свою увагу на декількох заходах, оскільки відвідати всі не мали фізичної змоги не лише прості читачі, а й навіть автори. Недаремно навіть Сергій Жадан у цьому вирі різноманітних зустрічей та перфомансів губився у своєму розпорядку дня.

«Я тебе цензуровано люблю»

«Вечір іронічної поезії (ВІП)», який відбувався третього дня Форуму, цьогоріч зібрав набагато більше слухачів, аніж минулого року. В білому залі театру «Воскресіння» не було як і продихнути; темрява заважала порахувати всіх присутніх, однак можна сміливо сказати, що це був фурор.

Тематика поезії – «в кого що болить». Інколи – це щось явно нижче поясу, іноді – і щось доволі високе та духовне. Але все це викликало дружній сміх та шалені оплески. Наші люди люблять сміятися з того, що називається «на злобу дня». Брати Капранови, які цього року продовжили знайомити львівську та приїжджу публіку із творчістю свого третього «Я», пояснювали, що наважилися на такий крок не просто так: «Ми ці всі речі читаємо на публіку, аби воно послухало, і йому було соромно, що видає на-гора такі вірші».

А вірші дійсно варті того, аби їх почути. І не лише третє «Я» Капранових відзначилося того вечора. Андрій Любка зі своїм зізнанням про те, що ніколи не думав, що переспить із бразилійкою, і не переспав, Юрко Винничук зі своїми відвертими зізнаннями, Сергій Пантюк зі своїми «жахливчиками»  та інші того вечора веселили публіку, а часом і наштовхували на роздуми.

«Я – така ж еротична поетка, як і чайник»

Логічним продовженням вечора іронії стала «Ніч Еротичної Поезії (НЕП)», яка відбувалася наступного ж вечора у тому ж самому місці: театр «Воскресіння» гостинно приймав як і старих знайомих – Капранових, Сергія Пантюка та вчорашніх відвідувачів, – так і нові обличчя. Зокрема, це – Мар'яна Савка, співведуча вечора, яка «еротичним голосом» дикторки із Південного ринку оголошувала виступи знаних та маловідомих авторів. Здивувало, що на такому відвертому вечорі явно переважала прекрасна половина людства – дівчат-поеток було явно більше, аніж чоловіків. Дійство весь час балансувало між еротикою та відвертим порно, і словах діло не стало: знайшовся сміливець, який за примірник книжки із творами еротичної поезії таки погодився влаштувати імпровізований стриптиз. І хоча умова спочатку стояла лише про оголення верхньої частини тіла, юнак у бірюзовій сорочці так ввійшов у раж під творчість Мар’яни Луни, що слідом за сорочкою з тіла сповзли і штани.

Особливістю вечора став певний перегук із ВІПом. Тому ті, хто минуле дійство успішно проґавив, мали нагоду послухати братів Капранових та Юрка Винничука вже тут. Іншим пощастило деякі речі почути двічі. Особливо байку про прийняття у комсомол, за яку, за словами самого автора, його ледь не вигнали з інституту.

Не було на НЕПі анонсованих Івана Малковича та Дмитра Лазуткіна. Хоча ситуацію стосовно останнього виправила ведуча Мар’яна Савка:  під оплески та тупіт слухачів у ритмі «We Will Rock You», поетеса зачитала його вірш.

Однак не лише у глядачів різне бачення, що таке еротика, і яке у неї місце в поезії. Самі автори губляться в градації, але за їхніми ж словами намагаються писати і вносити свою частку в розвиток сучасної літератури. Настільки різні речі звучали в той вечір зі сцени: і різкі, і ніжні, і теплі, і палкі, і агресивні, і жорстокі. Мабуть, яке в кого кохання, така і еротика.

Наостанок ведучі побажали всім присутнім, аби кохання у їхньому житті було все ж більше, ніж того, про що переважно вони в той вечір почули.

Певною кульмінацією Форуму стала «Ніч поезії та музики НОН-СТОП». Традиційно – багато людей, запізнення із початком читань. Однак це все – нюанси. Зрештою, якби це дійство того не вартувало, навряд чи молодь до 4 ранку рвалася б слухати вірші та прозу авторів із різних куточків світу, а також виступи гуртів «Очеретяний Кіт», «Один  в каноє» та «Illusions». Цього року захід відбувався в театрі юного глядача. Мабуть, цей вибір – вдаліший, бо минулого року слухати нецензуровану поезію деяких авторів на фоні органу в залі філармонії було якось дивно.

Хто – уважно слухав і коментував, хто – просто чекав на нічний поїзд в теплому приміщені, хто – підспівував та пританцьовував, але, сподіваюся, кожен збагатився духовно достатньо, і що цього заряду вистачить до наступного року.

Отже, підсумки. А підсумки чомусь із року в рік виходять аналогічні. Навіть якщо ви – не фанат сучукрліту, а засинаєте з томиком Єсеніна чи Ахматової під подушкою, навіть якщо не всі автори вміють читати власні твори, навіть якщо ви не тішитеся, як дитина новою іграшкою, коли сам автор залишає вам автограф із побажанням на своїй книзі, – все одно, хоча б на  день приїдьте на Форум видавців до Львова, і ви побачите, чому щороку він збирає все більше і більше відвідувачів. А ще матимете можливість на власні очі побачити, що ще не перевелися Єсеніни та Ахматові – вони просто помолодшали, але їх так само, як і в минулі століття, хвилюють важливі теми.

Фото by Orkin