А мені вчора знов приснився «Мертвий Півень»!
Думаю, кожен, хто не чув пісень «Мертвого півня» уже про це шкодує, а хто чув, але не був 22 лютого на їх виступі у Луцькому «Майдані», шкодує вдвічі. Виступ почався ще задовго до призначеної двадцять першої, коли музиканти почали налаштовувати інструменти, а присутні безпомилково визначали пісню за першими ж акордами. До речі, про присутніх. Їх, як здалося не лише мені, було досить мало. Але це аж ніяк не завадило, а навпаки – створило атмосферу вузького сімейного кола.
Приємно було знову бачити в активному складі «Мертвого півня» гітариста Романа Чайку. Натомість прикро було не бачити, а головне – не чути, єдиного жіночого голосу гурту – 
Ярини Якуб’як. Проте, репертуар для виступу був підібраний так, щоб відсутність солістки було не дуже помітно, а коли це було вкрай необхідно, її партію виконували або Місько («Садок вишневий»), або публіка («Літо буде!»).
Ще трішки про публіку. За відсутності камер, а відповідно і додаткового набридливого освітлення, відвідувачі «Майдану» почувалися досить вільно. Спочатку музика сприймалась сидячи. Та коли уже здавалось, що від підстрибування на дерев’яних лавках можна втратити на завтра можливість сидіти, багато хто почав підніматись, підходити ближче, і більш рухливо виражати свої емоції. А деякі індивідууми і взагалі намагались у екстазі відірвати від сцени важкий металевий ланцюг . Атмосфера, створена інтер’єром та музикою, сприяла повному розслабленню. Люди навіть не соромились своїх голосів, іноді не дуже мелодійних (по собі знаю), і легко від пасивного сприймання музики через тихеньке підспівування («Beautiful Карпати») 
переходили до несамовитого волання («Старенький Харлєй»), а часом й істеричного вереску («Франсуа»).
Лист до програвання був складений в основному з енергійних та жартівливих пісень, які іноді перемежовувалися повільними романтичними творами, надаючи тим самим можливість закоханим парам, міцно обійнявшись, потупцятись перед сценою. Та не завжди… Під час виконання пісні «Girl you will be a woman soon» танцювали лише двоє людей, міцно прикувавши увагу решти. Це Місько знайшов у Луцьку свого янгола і дякував усім на світі: «…за те, що виховали її спеціально для мене».
Звісно ж, ненаситні прихильники «Мертвого Півня» навіть після 2-ох годинного виступу не хотіли відпускати гурт, але після виконання кількох пісень «на біс» хлопці таки спустились 
зі сцени і, пройшовши живим коридором, обмінюючись рукостисканнями та на ходу позуючи перед фотокамерами, сховались у спеціально відведеному для цього місці :)…
Час промайнув непомітно. Буденність залишилась десь далеко. А настрій наступні декілька днів могли зіпсувати лише «курва, радіо, телебачення, преса»…
Фото: Noven
Текст: Vika-Mouse
