Аджарія (Грузія), 1.08.08 - 9.08.08

За кілька днів подорожі Грузією довелося немало наїздитися - але оскільки від Тбілісі до Батумі подорожували рейсовим транспортом, фотографій не лишилося. Цей фотозвіт - за маршрутом Гонео-Батумі-Південний грузинський гірський хребет (до перевалу Годерзі), на карті його позначено синім. Усі ці місця - Аджарська Автономна Республіка у складі Грузії. Якби не форс-мажорні обставини (кінець поїздки випав на цьогорічну російсько-грузинську війну), був би ще й репортаж про Тбілісі й 1,5 тис. кілометрів Туреччини =)

Отже, подорож почалася з містечок Гонео і Сарпі - вони на самому кінці синьої маршрутної стрічки, біля Батумі

це містечко Гонео, за 3 км до кордону з Туреччиною - далекі гори на фото вже турецькі. У містечку чисте море і небагато туристів (у порівнянні з Кримом чи сусіднім з Батумі Кобулеті, наприклад), місцеві люди російську знають з натяжкою, хоч і кажуть, що молодь вчить російську в школах.



корови у Грузії - всюди: на дорогах, подвір`ях, в горах, навіть на пляжі, і всі майже - руді


отак це узбережжя виглядає з гори, дорога внизу - на Туреччину (до Туреччини - менше 3 км)


трохи менше, ніж у кілометрі до Сарпі - містечка, що рошташоване на кордоні між Грузією й Туреччиною і одночасно належить двом державам - пам`ятник Андрію Первозваному


навпроти пам`ятника - автомат з інформацією про Грузію і фотографіями різних куточків країни, щоб усі, хто сюди в`їжджає з Туреччини міг уявити собі, що за країна така - Грузія

прекрасний знак перед кордоном з Туреччиною =)

хлопця звати Лексо, він закінчив морський коледж в Батумі і восени збирається у своє перше далеке плавання, у даному разі він рве з дерева апельсини, які ми згодом радо їли


вид на Батумі (столиця Аджарії) з сусідніх з містом гір


на вершині гори, з якої знято Батумі, вже 5 років будують церкву й отаку дзвіницю

навпроти них - "дом, где работают женщины в черных платьях", як сказав провідник Сулеко, певно, мавши на увазі монастир


шматочок порту в Батумі


отаке в Батумі чортове колесо


з якогось дива на центральному бульварі в Батумі ліплять заклад у формі свинячої голови - щоправда, будівники навряд чи планували рило, бо з усіх інших боків воно рилом не виглядає


по всьому Батумі (для Грузії це взагалі типово) - кольорові будинки


отака апокаліптичних розмірів споруда будується на новій батумській набережній (до речі, на пляжі на новій набережній постійно передають новини Бі-бі-сі)


типова вуличка Батумі


далі - кілька знімків батумського причалу






на горі, що на задньому плані на фотографії, - церква з дзвіницею, про які йшлося вище


оце вже гори, Південний грузинський гірський хребет - там течуть джерела з водою, що містить залізо, яке отак і лишається на дорозі, де протікає вода (усі ці потічки збираються кінець кінцем в річку Чорох, котра тече в основному Туреччиною, а впадає в море недалеко від Гонео - і то дуже красиво)


отакий транспорт - скоріше рідкість, частіше зустрічаються мінібуси


ті самі гори






найпоширеніший паркан - невисокий, з колючого дроту


плато на перевалі Годердзі, висота - близько 2200 км; люди там живуть лише два літніх місяці, тому що зимно і снігом взимку завалює будиночки повністю


те саме плато (корови - всюди, крім корів і людей там ніхто не живе)




люди у цих будиночках надзвичайно гостинні




дівчата з цього симпатичного будиночка без вікон частували нас домашнім сиром і домашньою сметаною - надзвичайно смачними


я питала, чому нема вікон - провідник Сулеко всміхнувся і пояснив, що через вікна будинки б позавалювало снігом і всередині


типова для Грузії картина - розвалини й розруха старих будівель, але жодні розвалини не вмирають просто так - в них завжди теплиться якась життєдіяльність, як от корови пасуться чи сохне прання


ше одна типова для Грузії (і для Туреччини з грузинського боку) картина - розвалена або недобудована споруда, в частині якої (наприклад, на перших чи останніх поверхах) - металопластикові вікна і комфортно собі живуть люди


коли ми прибули до цього будинку, в хазаїв якраз закінчився похорон - грузинська родина ховала старезну бабцю, і на похорон вперше за 10 років зібралися троє рідних братів - там якраз ми й дивилися відкриття Олімпіади й новини про війну, а також пили грузинську горілку за мир і дружбу (ці люди не хотіли відпускати нас без застілля і пропонували лишитися в порожньому будинку в горах скільки нам завгодно) - їхня мати, а їй 75 років, досі вчителює в сільській школі і отримує таку саму зарплатню, як міський вчитель чи професор, запевняли вони


знову гори, внизу - річка Чорох




за словами Сулеко, на цю скелю якось видряпався "селенский житель" (за Сулеко, усе сільське - селенское), поставив там хрест і встановив грузинський прапор - це дійшло до президента, і Саакашвілі дав "селенскому жителю" 1000 доларів за патріотичний вчинок - принаймні, така легенда живе


якби були знімки з Тбілісі, можна було б побачити, що принаймні в старому Тбілісі переважна більшість будівель - двох типів: або такі старі, що вже розвалюються (але там проходить повнокровне буденне життя), або такі, що добудовані або лише будуються