Бідна, але від того не менш гарна сестра Чехії

Словаччина, а точніше Братислава

Перше, що впало в око, коли я ступила на бруківку міста Братислава – це відсутність галасливих натовпів туристів, тиша, спокій і краса… А далі почалося: Замкова гора, із замком, який нагадує перевернутий стіл, що підпирає своїми ніжками-баштами небо. А біля замку – чудові жовті будівлі, побудовані наче в сучасному стилі, що слугують залом засідань для місцевої влади (колись, як не дивно, вони слугували конюшнями). Костьол св. Мартіна, який має чудовий вигляд із Замкової гори, і виринає поміж яскравих помаранчевих дахів, дивлячись на які чомусь починаєш шукати очима Карлсона, навіть точно знаючи, що його тут і близько немає. Саме в цьому Костьолі проводили коронацію 11 Угорських королів та 8 їх дружин. Висота башти 85 метрів, а на її вершечку знаходиться подушка, на якій лежить позолочена копія Угорської королівської корони вагою 300 кг.

Далі за планом – Стара ратуша, яка являє собою комплекс, що складається з багатьох будівель різних періодів та стилів. Аж голова йде обертом від такого розмаїття! За ратушею знаходиться Примаціальний палац, що відноситься до шедеврів архітектури в стилі класицизму. В палаці знаходиться дзеркальний зал та відома колекція гобеленів ХVІІ ст., які зображують трагічну любов Геро до Леонардо. Саме у цьому палаці в 1805 році був підписаний «Братиславський мир». Найстаріша сакральна будівля, що збереглась в Братиславі – це церква та монастир францисканців. Саме тут під час коронації король посвячував в лицарі золотої шпори. Далі – Словацький національний театр, побудований у стилі неоренесансу за проектом віденських архітекторів. Нині будь-який зацікавлений може відвідати оперну чи балетну виставу (в мене виникало таке бажання, але за браком часу воно лишилось нереалізованим). Ренесанс, бароко, еклектика, готика, класицизм, рококо, неоренесанс – все це сплелося та перемішалось у Братиславі, приправлене спеціями містичних легенд про відьом, зникнення людей та перетворення їх на портрети, чудесних фонтанів, музичних сходинок та просто історій про місцевих жителів, яких всі любили та поважали. Голова від такого йде обертом і, щойно приходить думка, що ти десь недалеко від казки, як на очі потрапляє кам’яна фігура відомого казкаря Г.Х.Андерсена, а далі на площі – велетенська шахова дошка для Аліси з Задзеркалля, а можливо і просто для гри у шахи.

Дуже цікавими є сучасні скульптури місцевих жителів та різноманітні пам’ятники, що органічно вписуються в повсякденний пейзаж. Одна зі скульптур – Дядя Ігнат, свого часу була розміщена в одному з місцевих ресторанів, і жителі міста та туристи приносили йому (Дяді Ігнату, який справді свого часу мешкав в місті) різноманітні подарунки. До речі, подаруночки та сувеніри запросто можна придбати на продовольчому ринку, що знаходиться на розі площі Гвездославово та вул. Рибарська-Брана. Ринок працює щоденно з 9-00 до 22-00. Тут таки можна скуштувати місцеву і не дуже кухню.Також поїсти чи відпочити можна, сівши на терасі будь-якої кнайпи в центрі Старого міста, де просто попити кави чи пива (найсмачнішого в Європі словацького пива) обійдеться в 2-4 євро, а поїсти смачно – 5-7 євро, причому порції майже такі, як у Німеччині (величезні). Для тих, хто полюбляє цікаві та незвичні страви – раджу суп в хлібині. Єдине, що хотілося б додати: раджу перевіряти кількість замовлених страв у рахунку, тому що іноді можете заплатити за те, чого не тільки не куштували, але й не бачили :). Дуже багато різноманітних пабів для любителів словацького пива.  А для тих, хто полюбляє гарні краєвиди, але має обмежені фінанси, можна просто взяти бутерброди чи комплексний обід та сісти на парапеті Замкової гори, милуючись краєвидами та насолоджуючись їжею.

Міські орієнтири Центру Братислави – Старе-Место – пішохідна зона. Від залізничного вокзалу до центру міста можна пройти вулицею Шанкова, а потім звернути до вулиці Штефаніков (це забере близько 40 хвилин). Від автовокзалу до центру веде вулиця Млінске-Ніви, котра переходить у вул. Дунайська. Якщо ж Ви не бажаєте ходити пішки, запросто можна під’їхати на міському транспорті – автобусі, трамваї, тролейбусі. Для бажаючих зекономити, існує можливість придбати проїзні квитки (квитки бувають трьох видів: на 24 години, 48 годин та на тиждень, і продаються в автоматах на зупинках, автомати можна знайти і в касі на залізничному вокзалі).

Везти зі Словаччини в якості сувенірів можна вироби зі шкіри та дерева, кераміку, порцеляну, скло, вишивку та мереживо, ляльки з кукурудзи. З напоїв – це, на жаль, алкогольні напої з цілою грушею чи яблуком, вирощеним вже безпосередньо в пляшці :). Також хотілося б додати, що чим далі від центру, тим менше будуть вартувати ті чи інші сувеніри. Недалеко від центру є гіпермаркет, де можна придбати сувенірного словацького пива чи їжі.

Жити в невеличких хостелах в центрі міста можна від 15 євро за ніч з людини (8 місць у кімнаті), більш детальну інформацію можна поглянути тут. Доїхати до Словаччини можна 1) автобусом з Ужгороду, який від’їжджає приблизно о 22:30, а прибуває о 8 ранку або 2) з того ж таки Ужгороду, автобусом до міста Кошице. Звідти, на «стрілі» (швидкий потяг – «рихлик» по-їхньому), до Братислави годин за 6. Перший спосіб без пересадок, другий – економніший.

Щодо мешканців міста Братислава, то зустріти їх у вихідні дуже важко, так само як важко відшукати відчинену крамницю, магазин, банк. Вихідні – це дні, коли привітні жителі міста зникають з вулиць та привітно відчиняють двері ресторанів, барів, пабів та кнайп. Де тільки могла, я кидала монетки в фонтани, терла «натерті туристами місця» та робила інші містичні дії з надією колись знову повернутись у це ні на що не схоже прекрасне місто Братислава…