"Біла ворона" - чудовий птах з блакиттю чистою в очах, або перша українська рок-опера
Народ завжди, завжди стає юрбою,
Коли не бачить ціль перед собою,
Коли ж мета велична як Свобода
Юрба завжди, завжди стає народом!
Весняний театральний сезон розпочався визначною подією, а саме - презентацією відомого мюзиклу "Біла ворона" 23 березня у Харківському академічному театрі опери та балету ім. Лисенка. Спектакль є складовою частиною гастрольного туру українськими містами театральної компанії "Бенюк та Хостікоєв". Окрім Харкова, його вже мали та ще матимуть змогу переглянути мешканці Львова, Чернігова, Херсона, Рівного та Черкас.
Біла ворона - славнозвісний спектакль, що за роки свого існування став легендою українського театру. Насправді вистава має довгу історію. 
Вперше російськомовна драматична поема з однойменною назвою була створена поетом Юрієм Рибчинським. Згодом, за часи горбачовської перебудови, текст був покладений на музику композитора Геннадія Татарченка, і таким чином у 1989 році була створена перша українська рок-опера, прем'єра якої відбулась з величезним успіхом у Львові напередодні одержання Україною незалежности. У центрі сюжету вистави - вічна тема героїчного вчинку юної француженки Жанни Д'арк, котра здійснила подвиг, очоливши свій поневолений народ у визвольній боротьбі проти англійців. Як відомо, після всенародного визнання мужній дівчині прийшлося пройти через приниження, суд, самозречення, моральні та фізичні муки… Безперечно, образ Орлеанської діви та ідея месіанства є символічними для будь-яких народів, що прагнуть звільнення, тому можна лише уявити душевні переживання та почуття глядачів на початку 90х. Спочатку головні ролі - Жанни та її коханого Жульєна - грали Наталя Сумська й Анатолій Хостікоєв, і згодом цей блискучий творчий тандем перетворився на не менш успішне подружжя, а сам спектакль зняли з репертуару. Пізніше мюзикл був знову відроджений, проте вже з молодими акторами і в україномовному варіанті.
Слід згадати, що ідея вистави та вірші Рибчинського набули нової актуальности у 2004 році, коли тисячі українців знайшли в собі сили сказати рішуче "ні" беззаконню та об'єднатися під гаслами Свободи. "Встаньте з колін! Почнем боротьбу!" - так пристрасно зверталась Жанна до своїх співвітчизників із закликом не бути інертною безликою сірою масою, а натомість діяти в ім'я Батьківщини - і ці слова, безсумнівно, знайшли свій відгук і серед українців, які під час помаранчевих подій вийшли на Майдан, демонструючи всьому світові нову українську націю. Весь спектакль ніби пронизаний алегорією, і після кожної фрази підсвідомо напрошуються паралелі з історією українського народу.
Вистава розпочинається трохи кумедним діалогом сина з батьком у музеї (Анатолій та В'ячеслав Хостікоєви), коли останній розповідає малому про долю Жанни Д'арк. Далі на сцені вже відбуваються події 1429 року - з'являється Наталя Сумська в ролі грізної та безжальної Столітньої війни, а з нею - вороги французів-бургундці на мотоциклах (!). Образ самої Орлеанської діви майстерно втілила талановита молода акторка Юлія Вдовенко. Її вокал і темпераментна гра змушує публіку переживати й хвилюватися до глибини душі, чуючи неповторне "Що робить за одну добу народом боязку юрбу? СВОБОДА!". Під час фінальної сцени - страти - несподівано виявляється, що кат Жанни - це її… колишній наречений Жульєн (Ігор Рубашкін), котрий поклявся помститися коханій за втечу з-під вінця. Отже, недарма кажуть, що від любові до ненависти - усього один крок. У другому акті, на превелику радість глядачів, з'являється неперевершений Богдан Бенюк ( котрого публіка вже і не очікувала побачити через пізній приїзд) у ролі Блазня та Кардинала Вінчестерського. Таким чином, зіркова родина знову разом на театральних підмостках. А харків'яни мають можливість побачити черговий шедевр від Бенюків-Хостікоєвих.
