День Святого Валентина
Дві години до початку концерту. Під входом до Палацу Спорту вже натовп. Насправді ж той натовп ще не знає, що концерт з’їхав аж на цілу годину. Але це не була остання погана новина за цей вечір.
Почалася прес-конференція, з якої ми дізналися, що "Все буде гламурненько та готичненько!" - запевняла Каша Сальцова солістка гурту Крихітка Цахес. Вже тоді стало відомо, що ми не побачимо одну російську "зірку" та одну нашу. Під ніж потрапила Таліта Кум.
Вперше Чайка співпрацювала з гуртом С.К.А.Й., нам не відомо, як складуться їхні стосунки надалі, але від С.К.А.Ю всі чекали лише однієї пісні, складалося враження, що Палац Спорту вибухає лише під заїжджене і закручене на радіо-тб.
Ще на прес-конференції було сказано про розповсюдження запрошень таке: "Запрошення давались не на директорів шкіл, щоб вони половину віддали, а іншу - пішли продавати перед концертом, а максимально прозоро" - як ми зрозуміло, то було "з рук в руки", тобто приходиш і береш квиток, але, напевно, таки пішла частина квитків наліво, адже більшість пристойної молоді стояли скраєчку сцени, хоча таки пристойної була більшість. І це вже тішить.
Але не одні ми помітили присутність контингенту биків. Спочатку охорону замінив невеличкий підрозділ "Беркуту", а потім - рота міліціянтів. Охоронці чинили свавілля не пускаючи пресу навіть по посвідченнях і з офіційним запрошенням преси (бейджем). Вже під кінець концерту міліціянтів дуже поперли "Божевільні танці" і двоє охоронців закону обнявшись стрибали і гоцали, на що було дуже приємно дивитися ("Міліція з народом", - пригадувався заклик старих-добрих часів).
Але то в кінці, а за графіком репортажу концерт тільки почався. І почався він не досить вдало під жахливу фанеру від чого усі відверто плювалися (ми вирішили не називати ім’я співунки-фанерниці, щоб не дискредитувати її завчасно). Далі були Бажана та С.К.А.Й. Бажана дала непоганий виступ, який нічим особливо так і не запам’ятався. А от під час виступу С.К.А.Ю. було дійсно весело. Дівчата позаду горлопанили: "Діма Білан", що мене дуже тішило, адже вони просто переплутали український клон російського співака. Але ж, якби не вони, то я б і не запідозрив під кого "косить" цей хлопака-соліст.
Далі була Крихітка Цахес. Під сценою майоріло кілька плакатів, що підсвічувалися з ліхтарика. "Крихітка на першому місці" та кілька просто "Крихітка Цахес". Нічого особливо оригінального, але досить прикольно намальовано. Сама ж Каша виглядала просто невимовно красивою. І все, начебто, так просто: чорна сукня, ніяких "наворотів", але чоловіча увага залу в цей день була прикута саме до цієї постаті. Коли Каша співала "Вменеємен" на її очах виступили сльози. Помітно було, що співунка викладається по-повній для залу. І зал цього не міг не помітити. Після виступу ще кілька хвилин було чутно скандування: "Кри-хіт-ка!"
Наступним був гурт, про який ми б не хотіли писати, настільки одноманітною нам здається російська музика, що Ви зможете знайти звіт на будь-якому сайті й він нічим не буде відрізнятися від того, який би ми написали.
Сашко Положинський (лідер гурту "Тартак") досить агресивно, в чому зал його підтримав, висловився в бік організації. Справа в тому, що два виконавця з Росії на запрошенні були написаними такими літерами, що нашим гуртам нічого не лишилося, як втулитися скраєчку ледь-видко. Тартак відбувся. Це був СПРАВЖНІЙ виступ СПРАВЖНЬОГО "Тартаку". Єдині соплі були пролиті - пісня, що давно полонила теле-радіо ефір "Стільникове кохання". Решта пісень просто таки "рвала" зал: "Іди тусуйся", "Танцюйте покидьки", "Божевільні танці" (про які вже згадувалося раніше), "100% плагіат": всі вони створені саме для концертів і роблять зі звичайної людини - олімпійського рекордсмена по стрибкам вгору (хіба є така дисципліна?). Запам’яталися золоті слова на адресу депутатів із заголовком: "Старі пердуни щось там вирішують". Сподобалася пісня виконана з Катьою Чілі.
Свято скінчилося. Пора робити висновки. Висновок один. Якби не якість наших гуртів (а саме, Тартак та Крихітка Цахес), навряд чи можна було б сказати, що цей концерт відбувся. А так, він відгрюкав і пішов у небуття з купою вищенаписаних вражень.
Богдан Логвиненко
Світлини Міли Князької
