«ДніпРок» – перший справжній фестиваль у Січеславі!

Вже в друге на Січеславщині (українська назва Дніпропетровщини) пройшов фестиваль під багатообіцяючою назвою «ДніпРок». І якщо минулого разу глядачам було трохи боязко йти на абсолютно новий фест, через що багатолюдність не спостерігалась, то у цьому році меломани без вагань заповнили повністю один з найбільших клубів Дніпропетровська «Тайм-Аут». 2006 рік приніс багато змін не тільки у концепцію цього фестивалю: якщо раніше головною метою заходу було ознайомлення дніпропетровської аудиторії з місцевими рок-гуртами, яких фактично не знали на батьківщині, то у цьому році вже не було не тільки жанрових обмежень, а й запропоновані на осуд слухачів іноземні гурти, що і дало «ДніпРоку» можливість називатися Міжнародним музичним фестивалем.

  
З самого початку здалося, що я знаходжусь у колі старих відданих друзів – несподівано тепла обстановка викликала на обличчях не менш теплі посмішки. Після порції гарячої кави розпочалася прес-конференція, під час якої царила атмосфера несамовитого ступору. Причому важко було визначити від кого більше віяло ступором – від преси, чи від виконавців. Зрештою розряд ситуації в свої руки взяв Тим (учасник дніпропетровського «Вертепу» та «Арт-Вертепівець»), а підхопив його в цьому пан Волошин (учасник дніпродзержинського гурту «Ступені»). За відсутності гідного звуку прес-конференція з якось-то закінчилась, хоча багатьох очікуваних виконавців на ній не було помічено.

Нахлинув натовп і вмить поглинув усі вільні ділянки досить просторого приміщення клубу «Тайм-Аут». Фестиваль розпочався на годину пізніше запланованого часу, але народ не сумував, впізнаючи у натовпі все більше своїх друзів і знайомих.

Відразу натовп посміхнув вихід на освітлену сцену Міхуїла Абздольца, спеціально привезеного для відволікання публіки, поки музиканти міняються місцями, виносять на сцену своє причандалля, ну а також для ознайомленням слухачів з біографією гуртів.

Право першого ходу було надано запашним парубкам із зовсім юного дніпропетровського гурту із спокусливою назвою «Хлопці з перцем». На здивування публіки вони дійсно виявилися «з перцем»! Перці спокійненько провісили на мікрофоні весь їхній харизматичний виступ, що завершився кавер-версією на якусь пісеньку з дитинства. Саме такою повинна бути сучасна українська рок-музика: в шароварах та електрогітарами.

АНКЛ'7, які перемогли на передодні у відбірковому турі між молодими січеславськими командам, з самого початку зарядили всіх романтизмом, що так й віяв з їхніх пісень. Це саме ті хлопці, які жертвують у своїх виступах сценічними прийомами, але намагаються донести до публіки всі свої почуття. Життя виступу додав їхній фронтмен Олег, що артистично посміхався та падав навколішки перед публікою, котрій це дуже подобалося.

Тим часом на сцену був викликаний гурт Playoff, відомий нам виступами на одній сцені з такими гуртами, як «Смисовиє галюцінації», «ESTHETIC EDUCATION», «Нумер 482» та участю у минулорічному фестивалі «100 годин музики», що увійшов до книги рекордів України. Що запам'яталося публіці? - Монотонні рифи, що переливаються із акорду в акорд; приємний співучий чоловічий голос, який заповнює ваші вуха; блакитноокий брюнет, чий погляд є дуже небезпечним і може навіть збити вас з пантелику; плюс кореєць-басист - все це гарячий південний одеський гурт «Playoff», котрий супроводжували зі сцени вигуками «на біс!».

Не обійшлося на «ДніпРокові» і без шокуючих номерів. Несподіваною стала поява на п’єдесталі людей у білих халатах і марлевих пов’язках. Питається – чого ці дивні люди у великих кумедних окулярах та інших аксесуарах вдерлися на сцену, затягнувши на неї купу всякого мотлоху, на кшталт пральної дошки та столових наборів, що пізніше виявилися неабиякими музичними інструментами. Відповідь дуже проста: це з’явився криворізький гурт «Лабораторія №9». Якщо когось й не зацікавив зовнішній вигляд музикантів та принесені ними атрибути, то музику цього гурту, що заволоділа увагою абсолютно всіх слухачів, ще надовго всі запам’ятають своєю глибиною, неочікуваністю і повною відсутністю текстів. Реакція людей на подібний перфоменс була різною, але врешті-решт усі зголосилися, що цей виступ можна прирівняти до своєрідне відкриття «ДніпРоку-2006».

Недарма Україна славетна своїми гарними дівчатами і співучістю нації. Це ще раз підтвердили талановиті дівчата із файного міста Харкова. Гарні українські дівчата з пречудовими мелодичними голосами у супроводі двох скрипок, баса, ударних та клавішних, певне поєднання нашого фолку та лаунджу, жваво, оригінально, насичено – все це «Ойра». Якось неформатно для рок-фесту, але не будемо забувати, що «ДніпРоку» вже не звикати ламати всі стереотипи пересічного слухача.

Постійно мандруючий чумацько-фолк-роковий «Очеретяний Кіт» на диво добре вписався в вже складену атмосферу і не зважаючи на нелади з апаратурою відіграв свої 4 пісні.

Мастодонти музичної частини життя Січеславщини, а саме гурт «Вертеп», змусив розтрусити сідниці усіх, хто вже було розслабився після більш-менш спокійних двох попередніх гуртів. Після їх виступу те і діло доносилися із різних сторін репліки «Вау! Вертеп усіх запалив!». Це один з небагатьох гуртів в Україні, котрі знов і знов доводять, що поєднання українських мотивів, української мови і української енергетики – це просто вибухова суміш, я б сказала, безпрограшна комбінація, а у виконанні вертепівців все це виглядає дуже яскраво, смачно і драйвово.

А от і перший закордонний гість – білоруський гурт «Indiga». У співі вокалістки гурту присутня деяка загадковість. Тендітна дівчина, сильний вокал і потужні гітарні рифи – все в точності передавало атмосферу того вечору. Північні сусіди можуть пишатися наявністю такої перлино року.

Мабуть, про магічно-культовий гурт «Ступені», про цих «інтелектуальних позьорів», що у найближчому майбутньому захоплять весь світ, і не варто писати, бо все що очікували від них ми отримали. Вокаліст Ігор Волошин, як завжди харизматично посміхався, а його окуляри відблискували світло софітів та любов слухачів всього залу.

Ще одними гостями стали молдовани «ExNN» з файного міста Тираспіль, який дуже тепло зустріла українська публіка. Дуже гармонійний гурт: хлопці-музиканти викладаються на сцені, а проникливо-відвертий вокал солістки Гали у поєднанні з потужним звуком просто заворожує. В перекладі з латини назва гурту («Ex Nihilo Nihil fit») перекладається як «з нічого – нічого не виходить». Молдовани показали, що в них все є і все у них виходить.

Того вечора «Квадраджесіма» був самим форматним гуртом, і не просто роковим, а справжнім альтернативним. Під час їх виступу відбувалося нечуйне: усі як навіжені підривалися в повітря, слемилися, з глузду їхали – така вона, сила надзвичайно потужного звучання «Квадраджесіми». З точки зору настрою самого фесту цілком адекватно було б назначити «Квадраджесіму» хедлайнерами цього дійства. Виконаних 6 пісень виявилося замало для розпаленої вщерть публіки. Здавалося що градус адреналіну зашкалював, адже після останнього акорду «Квадри» усі почувалися наче після щойно вдало здійсненого статевого акту.

Не помилюсь, якщо скажу, що серця багатьох були розбиті занадто коротким виступом всіма коханого дніпровського гурту «Громадянин Топінамбур», особливо, якщо зауважити, що багатьох на це дійство привела саме палка любов, до їхніх неповторних виступів, до їхніх перенасичених оптимізмом і драйвом пісень, до їхнього бідного хлопчика Бобі. Вони самі призналися в тому, що вони хедлайнери з маленької літер «Х», а власне кажучи ніхто й не був проти.

Час перевалив за північ, а на сцену вибрався гість зі столиці, а саме гурт Бумбокс. Нажаль не всі глядачі змогли дочекатися виходу «офіційних» хедлайнерів, а деякі вже були не в змозі повністю віддати своїх тіла та вуха цьому представнику сучасної популярної музики. Також розчарувала і періодичні проблеми зі звуком, але хлопці намагалися витянути як могли. Публікою гурт був зустріт добре, всі підспівували, але що залишається ще робити, коли гурт, як те кажуть, «в тєму». Гурт може й зовсім не підходили й трохи заблукали на рок-фесті, але всіх порадували віддачою фронтмена та нашитим зайчиком на його ж штанцях.

Фестиваль закінчився, але переповненні відчуттями та новими захопленнями гості та виконавці роз’їхалися по близькому закордонню, слоьозно пообіцявши повернутися на «ДніпРок – 2007», або, так як нам хочеться, щоб збулося передбачення організаторів, у наступному сезоні.


Світлини: Таряник Анастасія