Ефектні варіації та нові конфігурації джазу по-вінницьки

Вінничанам щастить на розкішний джаз! Ось уже 16 років поспіль завдяки організаторам найстарішого у незалежній Україні джазового фестивалю місцева публіка тішиться з виступів найкращих джазових виконавців з усього світу. І якщо у минулі роки в програмі фестивалю можна було знайти концерти не зовсім джазові (серед запрошених зірок траплялись виконавці з ухилом у попсу, естраду, шансон), то останні декілька років програма сповна задовольняє шанувальників джазу.

А джазовий слухач за ці роки у Вінниці випестувався чуйний, але й вибагливий – комусь до смаку легко впізнаванні на слух стандарти, комусь хочеться вдумливого інтелектуального джазу з класичною технікою виконання, інші прагнуть чути нетривіальні експерименти та нові віяння, ще інші ж – просто за музику настрою, за щиру гру талановитих музикантів.

Шістнадцятий фестиваль у Вінниці догодив любителям багатьох джазових напрямків та продемонстрував, наскільки оригінальною може бути сучасна джазова імпровізація. Крім того, фестиваль довів, що джаз є безмежною категорією, як кохання, а мова джазу, мова вільної настроєвої музики, – зрозуміла людям різних етносів та національностей.

Джаз починається з вулиці. На площі грає вінницький муніципальний джазовий оркестр «Він-Бенд», вітаючи публіку з початком джазових днів. Існуючий уже декілька років оркестр виконує низку стандартів та класичних мелодій, створюючи настрій, закликаючи до початку вечора. Так розпочиналися обидва фестивальні дні.

Перший день фестивалю можна умовно назвати днем відкриттів, адже кожен концерт  знайомив з одним з оригінальних виявів сучасного джазу: перші три програми вразили застосуванням інструментів – джазова скрипка, джазова віолончель, джазовий діджей; останній – звучанням: джазова обробка класики рок-н-ролу.

Перший же виступ і сюрприз – скрипкова боса-нова – це м’які вібрації та вільна мелодика, фламенко-гітара додає латиноамериканського колориту.

Руді Бергер – скрипаль-віртуоз, що, притупцюючи на місці та розмахуючи смичком, спритно, мов граючись, закохав у себе весь зал з перших звуків. Цей, єдиний у своєму роді, джазовий скрипаль – людина полум’яна: дається взнаки циганська кров. Його запальні смичкові пасажі, вражаючі піцикато, несподівана гра на роялі підкуповують, а щирі емоції, що змінюються на обличчі з кожним тактом, множать прихильників його гри. І ось уже зал відстукує у долоні завзятий ритм разом з фламенко-гітаристом, що виступає поруч зі скрипалем. Класичні блюзи, бразильські мелодії, майстерні імпровізації на межі жанрів – енергійна скрипка задає тон.

Новий концерт – і знову некласичне використання класичного інструменту, на цей раз – віолончелі. Jerez-Texas – п’янкі, як міцне вино, що дало першу частину назви колективу. Іспано-французьке тріо нетрадиційно поєднує фламенко, класику, етно та джаз, досконало підганяючи різні елементи музичної мозаїки в мерехтливу самостійну картину. Метью Саліо з класичною віолончеллю є центральним елементом цієї мозаїки, він творить власний соковитий саунд за допомогою Рікардо Естеве з його фламенко-гітарою та барабанщика Хесуса Хімено. Яскраві клаптики мелодій з усього світу динамічно поєднуються у виразний твір. Звучання тріо, багате на відтінки та фактури, вдячна публіка сприймає емоційно: експерти в захваті від їх техніки, а прості любителі музики – від чуттєвих акордів. Вони виконують власні композиції та свіжо аранжують знані пісні в оригінальній манері. Виходячи з залу, вінницькі слухачі наспівували романтичну іспанську мелодію, не розуміючи слів та відчуваючи джазовий ритм, що єднає серця всіх.

Слідом на сцені почався польський вечір, надалі майже всі музиканти представляли цю країну з багатою джазовою та класичною традицією. Яскравий квінтет з українцем на чолі та молодими польськими музиками у складі Futurethno – це проект, що влаштував на сцені такий стрімкий вир з фольклорних мотивів, приправлених електронною музикою, що зал просто збожеволів. Гурт перекладає простоту і мелодійність народної пісні на сучасну мову джазу, додаючи нотку дискотечного запалу за допомогою діджею у складі. Виявляється, навіть діджей звучатиме лірично у парі з роялем. Загальна канва звучання Futurethno – навдивовижу приємна для вуха. Інструменти в руках молодих джазменів ведуть на сцені свою розмову, постійно імпровізуючи: скрипка робить звук «етнічним», клавіші з контрабасом відповідають за «джазовість» звучання, а діджей зі спецефектами «осучаснює» цю суміш. Все разом звучить досить органічно та безперечно оригінально.

Але справжній польський джаз – знаний в першу чергу своєю інтелектуальною наповненістю, опорою на класичне виховання. Йому притаманна відточена техніка та свобода музичного малюнку. Один з кращих представників польського джазу – піаніст Артур Дуткевич, який виступив зі своїм тріо на фестивалі та представив програму творчого переосмислення відомих хітів Джимі Хендрікса. Джазове прочитання гітарного блюз-року виявилося не тінню оригіналу, а самостійним музичним світом, світом не Хендрікса, але Дуткевича з його стилістичною, ритмічною та мелодійною свободою. Також музиканти віддали належне баладам земляка Чеслава Нємена, твори прозвучали вивірено та гармонійно, подарувавши справжню насолоду шанувальникам серйозного інтравертного джазу.

Спокійними, витонченими акордами завершувався перший день. А другий мав початися зовсім іншим, екстравертним джазом – Вінниця зустрічала Сергієво-Посадський муніципальний оркестр. Очолюваний легендарною особистістю, заслуженим артистом Росії Владиславом Кадерським, біг-бенд виконує джазові аранжування (класичні та сучасні), естрадні п’єси, відомі стандарти. Духові виблискують, виструнчившись у ряди, в бажанні повести чарівну мелодію ритм-секція чекає лише палички диригента. І ось виходить він, диригент, у білому костюмі та при галстуку-метелику, з помахом його руки дійство починається. Впізнавані мелодії спонукають підспівувати та пританцьовувати, відстукувати ритм долонями, аж поки не закінчиться мотив та не звучатимуть щирі захоплені овації. Грали мелодії Гордона Гудвіна, Тома Елліна, Дюка Еллінгтона. Сергієво-Посадський біг-бенд вразив майстерністю солістів духової секції, вправністю барабанщика та чарівністю співачки С. Артемьєвої. Приємна музика, чудовий джаз.

Наступним у програмі значився концерт-діалог. Фірма-спонсор Yamaha запросила до спілкування квартет японки Юко Окамото та дует Олега Бутмана та Наталії Смирнової. Різні колективи за стилістикою та подачею матеріалу об’єднав рояль Yamaha.

Японський джаз, який він? Особливий, непомітно просякнутий традиціями та культурою країни Сонця, що сходить. Але, у той самий час, сповнений надсучасними ритмами, останніми з модних прийомів. Маючи класичну освіту, японка Юко Окамото, що навчалась джазу у його Мецці, в Нью-Йорку, всотувала найкраще з сучасних течій. Її музика – не просто джаз, а вираз чистоти її душі і думок, що зачаровує багатьох шанувальників. У березні регіон, з якого походить Юко Окамото, найбільш постраждав від землетрусу та цунамі. Після трагедії дівчина дала ряд благодійних концертів у США і випустила декілька дисків, аби допомогти зібрати кошти для відбудови рідного міста. Її програма носить назву «Батьківщина назавжди в моєму серці». І хоча нотки японської музики були мало відчутні в загальній канві сучасного професійного джазу, що заграли японці, та в плавній течії мелодії, в задумливій меланхолії вгадувався східний колорит.

Пристрасний джаз від барабанщика Олега Бутмана та його дружини піаністки Наталії Смірнової – це друге відділення другого дня Вінницького джазового фестивалю. Програма дуету Jazz Passion – ще одна частина «Зіркових діалогів», презентованих фірмою Yamaha. Єдиний в світі дует барабанів та роялю, що розкриває мега-можливості цих сольних та самодостатніх інструментів, демонструє їх дивовижні ритмічні та темброві поєднання. Наталія та Олег зустрілись однієї весни і народилося кохання. А точніше, спершу була пристрасть – passion. Жінка надихнула Олега вперше в житті взятися за створення музики: різнопланової, витонченої, романтичної та сумбурної, ніжної та агресивної. Композиції писалися двома пристрасними серцями і їх вулканічна енергетика публіку байдужою не залишає. У цій родині панує взаєморозуміння та гармонія, як на сцені, так і в житті. Вони дають волю почуттям та освідчуються один одному в коханні. Щирі почуття пари знайшли відгук в серцях меломанів.

Заключний концерт фестивалю – це, традиційно, виступ знаменитих виконавців. Цього року дивовижний квартет афроамериканців, що вперше завітав до України, змусив тисячну залу на півтори години переміститись віртуально до нью-йоркського джазового клубу, з його стильною атмосферою. Квартет Ейбрама Бьортона подарував незрівнянну насолоду проникливим звучанням лідера-саксофоніста, невгамовною енергією барабанщика Еріка МакФерсона, неймовірним відчуттям ритму контрабасиста Дезрона Дагласа та унікальним музичним чуттям піаніста Девіда Брайанта. Всі разом вони демонструють вишуканий мейнстрімовий акустичний джаз надвисокої якості та глибини, джаз, що надихає, будить пристрасті, захоплює багатством форм, польотом уяви, спонтанністю, потужним тембром та ураганною експресією – красномовна музика! У репертуарі вони мають оптимальний баланс задушевних балад та енергійних мелодій. Окраса звучання – потужне соло Бьортона, який тонко розуміє та відчуває музику, передаючи емоції слухачеві. Один з кращих учнів славетного Джекі МакЛіна, засновника бібопа, Бьортон вільно та розкуто імпровізує, тримаючи темп. А як тонко, проникливо-стримано звучать у виконанні квартету балади! Звучить останнє з дивовижних соло на саксофоні і довгі фінальні оплески проводжають музикантів.

Згасли вогні, спорожніла зала... Але джазовий настрій у Вінниці – явище постійне:  барабанять каштани об міську бруківку, імпровізує вітер, перебираючи листя на деревах, фонтан вправляється в оваціях артистам... Чудова традиція восени наповнювати Вінницю джазовими ритмами житиме, і наступний фестиваль неодмінно станеться наступного вересня!