категорії: музика репортаж

Естетика музичного виховання

Фрідріх Шиллер про Естетичне виховання

Людина стає вільною лише тоді, коли вона грає.

А гра - це і є естетичне виховання.  

Нарешті загадкова команда Esthetic Education показала народу свою справжню сутність. За три дні після Дня Знань музиканти влаштували оглядини групи перша лекція з естетичного виховання  відбулася 4 вересня 2004 р. у Бабуїн-кафе Квартира. І, треба визнати, не в кожному університеті спостерігається такий ажіотаж на звичайних лекціях, навіть  із предмету естетика.

Звичайно, в тому, що колектив, створений колишніми учасниками Океану Ельзи Юрієм Хусточкою та Дмитром Шуровим, вийде неординарним та багатогранним, ніхто сумніватися не міг, хоча були й доброзичливці, котрі пророчили групі повний провал ще задовго до того, як вона про себе заявила. Попустились вони вже на концерті. Найспритніші меломани змогли закарбуватися в історії, примостившись на килимку у підніжжя сцени кажуть, що деякі концертні кадри увійдуть до дебютного кліпу, знімати котрий зголосився Віктор Придувалов; ну, а тим, хто спізнився на початок, вже й ніде було приткнутись, тому розташовувались де хто міг.

Широко відкритими очима сприймала публіка вихід і всю подальшу сценічну поведінку соліста - бельгійця за походженням і лондонця за світосприйняттям - Луї Франка. Направду, його навчання в акторській студії МХАТ допомогло йому в повній мірі проявити своє істинне я. Дехто ще й досі схиляється до думки, що манера поведінки і пов'язування хустинки на шию Луї перейняв у свого, тепер вже конкурента, Славка Вакарчука, адже відомо, що він далеко не байдужий до творчості Океану Ельзи, з-за чого й заварилася вся каша. І хто би міг подумати, що цей новоявлений прихильник потягне за собою двох постійних учасників ОЕ, за котрими прихильниці досі продовжують голосити. Але власного сценічного обличчя Франку не займати. Не позбавлений харизми, він почувався на сцені, наче риба у воді, немов усе життя співав у цім колективі; у перервах між піснями бурмотів щось незбагненне, російською співав із сильно помітним акцентом і, зрештою, здається, завоював серця багатьох новоспечених прихильниць, не зважаючи на свій сімейний стан. Неодруженим фаворитом поки що залишається лише Юрко Хусточка. Барабанщик же Анатолій Шморгун, котрий, за висловоом Шурова, підходить їм більше, ніж Денис Глінін (барабанщик ОЕ, котрий, як стало відомо, теж хотів піти вслід за колегами, тому ЩО було би після цього з Океаном Ельзи, досі залишається загадкою - прим. авт.) з'явився на концерт з дружиною і дітьми. Там чи там у залі можна було зустріти і подруг інших учасників ЕЕ і ОЕ в тому числі (на свій превеликий жаль, сам Океан Ельзи не зміг явитися на концерт, аби підтримати своїх колишніх колег через міфічний збіг у них був запланований концерт у Донецьку). Але ця інформація суто на замітку  прихильницям. П'ятим елементом під час виступу виявився Влад Міцовський (колишній директор ОЕ і теперішній ЕЕ. До речі, на прес-конференції, присвяченій Змінам у складі групи Океан Ельзи повідомлялось, що відхід у мрію Хусточки з Шуровим та офіційне складення обов'язків Міцовського між собою ніяк не пов'язані. Збіг обставин - прим. авт.), але він не є офіційним учасником групи, а бажання пограти на перкусії - це лише поклик творчої душі.

Усі учасники групи вирізнялися яскравим забарвленням своїх одежин. Що цікаво, у кожного на грудях була зображена якась тваринка, котра, за задумом Луї Франка, відповідала їх зовнішнім ознакам. Барабанщик Толік висловився з цього приводу так Мне сказали, что я похож на лисичку!.

А меломанам залишається відверто зізнатися, що ті, кому не вдалося потрапити на концерт, втратили дуже багато. Музиканти презентували пісні зі свого альбому Face reading, котрий був виданий неофіційним тиражем накладом у 1000 примірників - відповідно, бажаючих отримати заповітну музичну цяцьку було більше, ніж це міг дозволити тираж. Іншим залишається чекати офіційного релізу.

Музика Естетів виявилась справжнім відкриттям незвиклому для такої світової, космополітичної, як любить повторювати Шуров, музики українському вуху. Самі музиканти воліють не визначати стиль, в якому вони грають, адже поняття стиль як таке, як і будь-які рамки, тут відсутнє це справжня мішанина - віддзеркалення того, у що здатна вилитись Творча Особистість. Самовираження - те, чого прагли екс-ОЕшки і чого вони досягли.