Фестиваль «Файне Місто»: «Займайтеся чим хочете, але паралельно слухайте музику»

Колективним переспівуванням хітів «Братів Гадюкіних», вшануванням пам’яті загиблих байкерів і музикантів та майже 18 годинами музики і драйву від 23 гуртів відзначився цьогорічний фестиваль «Файне Місто», який минулими вихідними відбувся в Тернополі.

Ще не встиг завершитися перший фестивальний день, як вже знайшлося чимало охочих, аби розкритикувати дійство, яке, до слова, відбувалося вперше. Мовляв, і до «Нівроку» (музичний фестиваль, який прославив Тернопіль як рок-місто; востаннє проводився в 2008р. – прим.автора) організаторам ніколи не дорости, і затягнули з початком, в результаті чого музика грала довше дозволеного часу, і дітлашні повно на території, і пиво рікою ллється, і матюки зі сцени лунають, і людей небагато, і гурти виконують замало композицій. Але дозвольте ліричний відступ: концепція рок-фестивалю вкрай рідко включає в себе дрес-код black tie, симфонічний оркестр і морквяний сік для відвідувачів. Рок-музику зараз починають слухати в дуже ранньому віці, тому й не дивно, що серед публіки були й школярі. 5-6 пісень кожного гурту – так, і справді, замало, але якщо музиканти, знаючи цей факт, погодилися приїхати з інших міст, аби пограти всього 30-40 хвилин, то чому нарікають не вони і навіть не глядачі, а зіваки, які слухають їхні виступи по той бік фестивальної території? Нецензурні висловлювання і пиво…  Так, на жаль. Але не так вже й багато цього зла було на острівці Чайка, як є в будь-який інший день в парку ім. Т.Шевченка, де дійство і відбувалося. Стосовно решти пунктів, то, сподіваюся, організатори врахують зауваження тернополян, аби наступного року «Файне Місто» було ще кращим.

Тепер стосовно, власне, музичної частини. З самого початку дійства в народ пішов жарт, що третина всієї публіки – журналісти, третина – волонтери, а решта – прийшли не безплатно. Хоча приємно, що з кожною годиною кількість людей збільшувалася, а якщо вірити перекличці, яку проводив ведучий фесту Святослав Румежак, то приїхали послухати музику гості не лише із Західної України, а навіть із Вінниці та Запоріжжя.

Але перерви між виступами гуртів заповнював не лише ведучий фестивалю. Якщо першого дня глядачам було запропоновано поспівати пісень Братів Гадюкіних (але крім «Файне місто Тернопіль» хором більше нічого не вдалося – мало-хто знав слова «Було не любити» і «Наркомани на городі»), то другого дня в хід пішли вже анекдоти від публіки. З чим, до речі, бажаючі впоралися доволі непогано.

До слова, не лише глядачі виступили в ролі кавер-бенду, багато гуртів у свої виступи включили переспіви відомих пісень. Так рівненський Брем Стокер перевіряв Тернопіль «на попсовість» піснею Quest Pistols «Я устал, хочу любви», Холодне Сонце увірвалося на сцену зі своїм варіантом бонджовівського «It’s My Life», Мотор’ролла переспівала «Я піду в далекі гори», а Механічний Апельсин воскресили забуту пісню "Не спи" гурту Л.да Вінчі, де колись грали двоє їхніх учасників.

А після пісні того ж Механічного Апельсина про мертвого байкера публіка хвилиною мовчання вшанувала пам’ять усіх тих байкерів та музикантів, яких уже немає, адже і зі сцени, і серед самих глядачів не раз згадували про раптову смерть одного із учасників гурту Король и Шут Михайла Горшеньова.

Оскільки кількість відвідувачів була невеликою (але й сама територія острова не розрахована на тисячі людей), то досить помітним було, скільки людей і на кого прийшли: відспівали O.Torvald і Epolets  – і дівчатка в квітчастих сарафанах і на шпильках пішли з під-сцени, закінчили виступ Фліт і Мотор’ролла – людей помітно поменшало; вийшли на сцену AS/DS – на них залишилися переважно ті, хто пісні AC/DC, як мінімум, знає напам’ять.

До речі, однією із цікавих особливосте фестивалю стало те, що публіку довго розкачувати не довелося – буквально з перших же композицій народ пішов у відрив, а справа почалися шалені слеми. «Займайтеся чим  хочете, але паралельно слухайте музику!» – закликав зі сцени вокаліст гурту К402. Хоча публіка саме так і робила, оскільки вхід-вихід на фестиваль та з нього був вільним (пропускали туди й назад по браслетах), то можна було спокійно прогулятися парком, піти попоїсти, покататися на катамаранах – музику було чути так само гучно, як і біля самої сцени. Чим і користувалося багато охочих зекономити – навколо острівця людей зібралося не менше, аніж на ньому.

Завершувався фестиваль так само, як і проходив,  – якось дуже по-сімейному: зі сцени привітали одного із глядачів із 25-річчям – цілим натовпом заспівали «Happy Birthday», а також маму Сергія Присяжного із Мотор’ролли із 65-літтям. До речі, сам Сєня (Сергій Присяжний – прим.автора) так пішов у відрив на сцені, що випадково порвав штани. Чим і увіковічнив і Тернопіль, і сам фестиваль, бо раніше такого із ним ще ніколи не траплялося, якщо вірити його ж словам.

На завершення: за кілька днів до початку фестивалю його організатори та учасники погоджувалися, що не все може пройти ідеально, оскільки проводитиметься він вперше, гуртів запрошено багато, та й досвід платних open-air  у Тернополі не такий вже й великий. Але якщо судити із відгуків самих музикантів, задоволеності публіки та повної відсутності п’яних бійок і розборок – то «Файне Місто» вперше відбулося на «ура!». Будемо чекати літа-2014 та гадати, де фестиваль відбудеться наступного разу, адже вже ширяться чутки, що місце проведення організатори все ж змінять. Що ж, поживемо побачимо.

Решта фото з фестивалю тут – http://sumno.com/gallery/pershyj-vseukrajinskyj-rok-festyval-fajne-misto/