«Fort.Missia-2010»: мистецька спека на українсько-польському кордоні

Перші дні липня видалися традиційно по-липневому спекотними. Сонце, не шкодуючи себе, щедро сипало промінці. Гаряче повітря стискало в своїх обіймах, підіймаючи розморений люд з диванів й виганяючи з хат. Літо надворі! Час на «ФортМісію»!

Другий міжнародний фестиваль мистецтв «ФортМісія» зібрав у селі Поповичі Львівської області поряд з українсько-польським кордоном фестивальний нарід з усіх областей Західної України, а також польських гостей, адже фестиваль позиціонує себе як приклад мистецької й культурної транскордонної співпраці. І обов’язково треба зазначити – гарний приклад. 2-4 липня на залишках оборонних фортів Першої світової війни, на які, до речі, тільки на час фестивалю й можна вільно потрапити, «ФортМісія» зібрала докупи українців і поляків, мистецтво й літо, музику і драйв, ідею та релаксацію. З усього цього міксу вийшов соковитий та смачний фестивальний коктейль. 

Першого фестивального дня ще сповнені сил та енергії митці й фестивальники облаштовувалися на території, знайомилися ближче й готувалися до вечора. Якісної музики було багато: велика й мала сцени пропонували музичне розмаїття на вибір. «Горгішелі», «Пропала Грамота», польські гурти «КОКА» та «Joke», «КораЛЛі», «Мертвий півень» та ще багато-багато колективів викладалися на повну.

Не могла не припасти до душі територія малої сцени. Під стінами форту №4 було затишно й красиво, атмосфера зближувала музикантів і фестивальників, та й нарід там тусувався трохи інший, аніж під великою сценою, де товклися різнобарвні й різношерсні фестивальники.

Тільки на землю спустилися сутінки, ніч пронизали звуки справжнісінької карпатської трембіти – то на сцену вийшли франківські «КораЛЛі». Була не на одному виступі карпатських аЛЛігаторів і зізнаюсь щиро й неупереджено: кожен наступний виступ хлопців видається кращим від пепередніх. Тільки тиждень перед тим відривалася під їхню музику на «Трипільських Зорях». «КораЛЛі» так завели публіку, настільки розпекли пристрасті натовпу, так сподобались Черкасам, що, здавалось, драйвовішого виступу й бути не може. Але ні – менш, як за тиждень, аЛЛігатори просто порвали «Фортмісію». Чи то атмосфера була настільки привітною, чи то публіка настільки відкритою – як би там не було, але «КораЛЛі» виклалися на всі 200%. Тільки виступили – гайнули через кордон фестивалити в близеньку Польщу. Справжні транскордонні музики, що тут скажеш.

Хедлайнером першого фестивального дня був легендарний «Мертвий півень». Місько Барбара і Ко зібрали перед великою сценою величезний натовп своїх шанувальників. З перших акордів люд забився в радісному екстазі. Якийсь псевдосупермен у синій футболці з літерою «S» вискочив просто на сцену. В шалі стрибнув супермен до своїх побратимів, але простим смертним не вистачило міці носити його на руках. «Мертвий півень» перетворив фестивальне поле на киплячий людський океан. Понад дві години викладались на сцені Барбара і Ко, невтомно даруючи натовпу пісню за піснею. Честь і хвала «Мертвим півням», і ще більша любов шанувальників.

Після закінчення концертної програми фестивальний люд, мокрий, зморений і щасливий, розбрівся хто куди: хтось залишився витрачати дрібні залишки танцювальної енергії на етно-дискотеці, хтось побрів шукати щастя нічними фестивальними полями й фортами, хтось подався в наметове містечко.

Наступного фестивального дня волонтери прибирали територію від сміття. Сумно, що серед фестивальників було таки чимало бицюганів, гопів й бидла. Попри те, що смітників на території «ФортМісії» було справді багато, вищеперелічені організми засмітили все довкола. Волонтери дочиста прибрали все, але й ранок через добу засмутив купами сміття. Ті самі організми напивалися, як свині, вмикали в своїх машинах репертуар радіо «Шарманка» й плювалися «сємкамі». Як розповідав наступного дня зі сцени ведучий, якісь «тьоли» навіть примудрилися влаштувати бійку «за надувний шарік». В безкоштовних фестивалях є свої мінуси – отакі-от «атракції».

Ранок перед початком концертної програми теж не давав понудьгувати: традиційно для таких фестивалів звідусіль прибували ятки майстрів, проводилися майстер-класи, а ще – лендарт (були дуже цікаві роботи, що продовжували висвітлювати фестивальну ідею – мистецтво на руїнах війни), незвідані таємниці фортів, фотовиставки в форті №6, вистави на театральній сцені.

Концерти на малій та великій сценах знову тішили розмаїттям українських та польських гуртів. Всіх перелічувати не буду, відзначу лише чудові якісні виступи гуртів «Че-Че», «ShockolaD», «Джек о’Лентерн», що зарядили позитивом й додали гарного музичного настрою, ну і, безперечно, «Тартак», послухати який перед великою сценою зібрався величезний натовп фестивального люду, що до суботнього вечора збільшився вдвічі порівняно із початком фестивалю. Сашко Положинський, як завжди, був хорошим і чемним хуліганом на сцені, демонструючи власну безпосередність і близкість до аудиторії, тим самим розбавляючи задушливу спекотну атмосферу хвилями щирого тепла. Натовп ковбасився, відривався й шалів під улюблені пісні, закидаючи Сашка вінками, одягом, презервативами. «Кидайте краще гроші», – пожартував Положинський, а на сцену вже полетіли монети й купюри. Цікаво, скільки ж не поскупилися віддати «Тартаку» вдячні фестивальники? Скільки б там не було, хлопці без заперечень заслужили значно більше за драйв і енергію, що подарували «ФортМісії».

У неділю фестиваль почав потроху роз’їжджатися: ріділо наметове містечко, більшало втомлених фестивальників з наплечниками, що тягнулися довгою колоною в напрямку автобусних зупинок. Фестиваль удався. Навіть бувалі фестивальники кажуть, що це чи не найкращий фестиваль з усіх українських фестів, які їм довелось відвідати. Організація «ФортМісії» була на високому рівні: вистачало смітників, туалетів, довозилася вода, було, де поїсти. Одразу помітно, що до організації й проведення фестивалю залучено чималі кошти. Додам тільки, що українські міліціянти поводилися типово для українських міліціянтів, тобто стояли, як манекени у формі, ігноруючи прохання людей допомогти. Що ж, нехай то залишається на їхній доблесній совісті. А я сподіваюся, що наступна «ФортМісія» вдасться ще цікавішою, драйвовішою, культурнішою та ще більш класною, аніж цілком вдала цьогорічна.