Галопом по Європам по києвському Хрещатику

Ні для кого не секрет, що Україна - частина Європи. Для когось, навіть, не секрет, що в Україні розташовано географічний центр Європи. Отож, політично і географічно ми в Європі, а ментально Вже не перший рік Україна намагається показати Європі усі свої достоїнства і непрозоро натякає на бажанні вступити в Євросоюз. Кожен успіх українців на євроарені у будь-якій сфері трактується не інакше як дні України в Європі. І лише раз на рік Європа робить зустрічний крок - влаштовує свої дні в Україні.

Цього року свято під назвою Дні Європи в Україні проходили в трьох містах Києві, Запоріжжі та Харкові. Право розпочати це свято на теренах нашої держави було надано столиці, Київ зустрічав Європу 20 травня. Цього дня поряд з прапором України усі заклади державного та місцевого значення вивісили й прапор Євросоюзу, а Хрещатик перетворився на євровулиці, на якій зручно розташувалися всі консульства країн Євросоюзу, куди завжди можна було звернутися і отримати вичерпну відповідь про відповідну країну. Також і не забули організатори й про музичну складову - на різноманітних сценах грали колективи як з України, так і з Європи. Такою ж яскравою була й стильова палітра від етніки до джазу. Все це було цікавою й пізнавальною передмовою перед головним дійством цього дня - концертом на великій сцені на головному майдані країни. Саме заради концерту прийшли цього дня тисячі киян та гостей міста. А він безсумнівно мав бути цікавим, адже на одній сцені виступали європейські та українські зірки.

На відміну від попередніх років, коли організатори намагалися максимально повно представити Україну й Європу, а тому запрошували кілька виконавців з Європи й від нас виступали декілька виконавців, які представляли різні регіони України, цього разу склад виконавців обмежився лише трьома гуртами. Два з України, й лише один з Європи. Не кількість, а якість - певно саме ці слова стали цьогорічним девізом Дней Європи в Україні. Одразу після того, як наші високопосадовці та шановні гості з ЄС відкрили свято, на сцену вийшли хлопці з гурту Танок на майдані Конґо. Позаторік ТНМК представляли Україну Європі, а точніше в Європі, адже хлопці проїхалися міні-туром по Франції. За для цього навіть був виданий окремий сингл L’eau, де виконали кілька своїх пісень французькою мовою. Тому й не викликав подиву той факт, що цей гурт запросили виступати на цьому концерті, адже європейський знак якості в цього колектива вже є. Дивним було лише те, що конґолезці так і не зіграли жодної пісні французькою, натомість представили на розсуд публіки свої хіти рідною мовою. Рішення цілком виправдане, адже мова музики зрозуміла всім і кожному, та й Європу можна зацікавити лише своєю автентичністю і несхожістю з іншими країнами світу. Саме це вже довела Руслана, вигравши Європачення, саме це не варто забувати багатьом українським виконавцям та групам, які намагаючись інтегруватись в європейській та світовий шоу-бізнес, змінюють себе, підлаштовуючись під світовий формат, а тому стають абсолютно нецікаві світу. Проте, це не про ТНМК. Граючи абсолютно не властивий Україні хіп-хоп, хлопці змогли створити свій власний стиль і формат - украхоп, а точніше, просто стиль Танка на майдані Конґо. Починаючи вже з першої зіграної пісні - Молодець - хлопці встановили своєрідну планку того, як має поводитись публіка - автивно підтримувати, а не спати. Ніхто і не думав спати стрибали під Молодець, співали під Забув, скандували та хлопали під Віва, Україно. Саме остання пісня, що вже стало традицією, й завершувала виступ ТНМК. І це також символічно. Вперше українська збірна потрапила на чемпіонат світу з футболу, який вже дуже скоро розпочнеться в Німеччині, й саме на німецьких полях планується продовження акції під кодовою назвою Дні України в Європі. Тому й цілком доречною була така футбольна агітація на підтримку вітчизняних футболістів від українських музикантів. Було б непогано, якби ця підтримка материлізувалась у забиті голи.

Але про те ми дізнаємось згодом, а про те, хто ж вийде наступним на сцену після ТНМК, можна було здогадатись з логіки проведення в Україні подібних концертів. Якщо у переліку виконавців присутні закордоні гості, то право завершувати концерт, зазвичай, надають саме їм. Не те, щоб наші були гіршими, просто закордоні зірки не так часто у нас виступають та й мають популярність в багатьох країнах світу, а наші є наші - ми їх завжди можемо послухати. Проте цього разу звичний розвиток подій було зламано. Всесвітньовідомий швецький колектив Кардіганс не завершували концерт, а виступали в самій його середині. Як тільки шведи вийшли на сцену і зіграли перші пісні, стало зрозуміло, чому вони всесвітньовідомі. Хоч спершу і звук був не найкращим, та й групі знадобилось кілька пісень, щоб звикнути до українською сцени та української публики. Проте надалі все можна охарактеризувати одним словом - відмінно, а найвідоміший хіт шведів - пісню My favorite game просто розірвав всіх, хто зібрався на майдані.  Публіка підхватувала кожне слово і  кожен акорд.

На цьому концерт сміливо можна було закінчувати, адже важко було припустити, що можна завести публіку краще. Тим не менше, не дарма організатори надали право зіграти останніми легендарним Воплям Відоплясова. Й воно виступили не гірше гостей зі Швеції, хоча цього вечора всі були на висоті. Але ВВ трохи вище за всіх. Можна вважати це випадковістю, але обидва українські гурти, що виступали на Днях Європи в Україні мають відношення до Франції. ТНМК, як вже згадувалось, проїхалися міні-туром по цій європейській країні, а ВВ там кілька років жили й виступали. В творчому доробку Воплів також є кілька пісень французькою мовою, які так само в той вечір не пролунали зі сцени. Коли на сценку вийшли ВВ, то в голові промайнула думка Десь я вже це бачив і чув. Ефект дежа-вю забеспечив виступ ВВ за тиждень до цього концерту на фестивалі Рок-січ, але ВВ не були б такими легендарними, якби це враження швидко не минулося. І нехай порядок пісень не змінився, а підводки Олега Скрипки вже завчені напам'ять, проте щоразу ніби чуєш їх вперше. Авторські пісні та народіні пісні у виконані ВВ - все те, за що їх так люблять українці. І що характерно, любов до ВВ проявляють різні покоління. Та концерт ВВ діти спокійно можуть піти з батьками, й того вечора було помітно, що доросле покоління не просто з цікавості спостерігає за концертом, а отримує від нього задоволення. ВВ змогли поєднати народність пісень, які виконуються ледь не під час кожного застілля в Україні з актуальним роковим звучанням. Саме ця актуальність й зробила ВВ і справді народним гуртом.