Х3М'юзік. Квазіфанкдей.

Про те, що є такий фестиваль, як Х3М'юзік я дізналася ще в глибокому дитинстві.

Читала журнал Х3М, була глибоко переконана, що пишуть там щось просунуте та цікаве, хоч і не зовсім зрозуміле. Тільки починала користуватися інтернетом і вважала надлюдьми не лише тих, хто сайти робить, але й тих, хто їх постійно відвідує. Так от, читаючі в інтернеті звіти з Х3Мізму 2002 року, я мріяла туди потрапити. Вже за рік я сама робила сайт і мріяла про цей фест написати. А у 2004 здійснила свою мрію і лишилася задоволеною. Тому й зараз не втрималася від спокуси.

Свято, як і минулого року, відбувалося цілий вікенд (фанк -день та рок-н-ролл-день). На цьому спільні з минулорічним фестивалем риси і закінчилися самих гуртів стало менше та й фестиваль набув міжнародного статусу.

Тепер до нас приїжджають не лише з країн колишнього СНД, але й з Угорщини та Сербії.

Звісно, альтернатива - поняття дуже широке та достатньо абстрактне для вільного трактування. А якщо фанкдень входить в програму альтернативного фестивалю, значить і він, рідний, - явище достатньо широке та невизначене. Логічно. Цим логіка і обмежуєтться.

Милі, яскраві та, як завжди, малочисельні слухачі та поціновувачі ще півтори години після офіційного початку заходу бігали до найближчого ларьочку на пивопой та шокували праведних бабусь-прочанок Київо-Печерської Лаври. Так вже сталося, що приміщенням обрали Галерею Лавра, а шлях до пива проходив повз центральний вхід до заповідника. Дуже зворушливо виглядали змішані людські потоки охайні бабусі в хустинках з натхненними обличчями та зразковими онуками, і молоді люди з не менш натхненними (але з іншої причини) обличчями, дредами, яскравими шнурівками-кофтинками-краватками, хоч і без онуків, проте, іноді з власними дітьми. Ідилія.

Коли близько 1800 на сцені з'явився Бумбокс, ідилія ледь не переросла в оргію.  Такої експресивної дівчачої істерики та масового текстоспівання я не бачила з минулорічної Чайки, коли Вакарчук жбурнув в прихильниць сорочкою.  Хлопці з Бумбоксу ще скромні, - одягом не розкидалися, сумлінно грали всім знайомі пісні з альбому (погана акустика зали надала їм нового звучання), що вийщов минулого тижня та сором'язливо-перелякано посміхалися, поглядаючи на дівчаток.  Я на дівчаток теж поглядала і ледь сльозу розчулення не пустила, згадуючи, як сама так само щиро та натхненно казилася трохи менше ніж 2 роки тому. Наразі лишився лише скепсіс та спогади минулого року було ліпше.

Російський Фруктовый Кефир справив казкове враження вокал та манера поведінки музикантів викликала стійкі асоціації з героями російських народних казок.

Не можу назвати себе експертом з фанку, тому наївно повірила, що групи, які виступали в перший день минулого року мають до нього безпосереднє відношення. Так от Фруктовый Кефир в цю мою систему уявлень не вписався. Але народ сприйняв з ентузіазмом, добре потанцював і навіть потішив хлопців знанням репертуару, вимагаючі Пружинку, Льоша, Пружинку!.

Від Los Dinamos вимагати нічого не довелося, бо почали з хіта Комбайнерос, а продовжили шоу-програмою з елементами еротики - соліст трохи роздягнувся, а гитарист в якості передмови до пісні про кохання із назвою Контрацепція повторив RHCP'ешний фокус з презервативом, випрошеним в публіки (тобто засунув до носа і дістав з рота). Ну й правильно, тепер всі про це напишуть, а так би ще якась преса неуважна гурт увагою оминула. Музика музикою, а підстрахуватися шоу-витівками не завадить. Хоча мене потішило не шоу, а пісні. Трохи навіть зі ступору вийшла. Ну це я дарма, бо далі був довгий (груп же мало, то треба розтягнути задоволення) виступ P.A.S.O. (P.A.Ska Orchestra). І справді, оркестр - купа музикантів на сцені, соліст у костюмі, і так само не зрозуміло, як в консерваторії. Хоча, коли з інструменталки почали, я вже було думала, що мені сподобається. Довелося знову згадати про ширину визначення фанк і поставити собі філософське питання, як це поєднується із словом Ска в назві. Врешті не в назві справа. Погоцати добре, чим всі з захватом і займалися, але ніякого естетичного задовлення отримати мені не вдалося. Знайомий меломан з великим стажем сказав, що це клон Ману Чао. Відтепер вважатиму нав'язливі думки на кшталт а минулого року було краще ознакою неминучої старості ). Коли ми були молоді, і картопля була смачніша, і Х3М'юзік - неперевершенішим.

Цьогорічний фестиваль завершився виступом W.K., які логічніше за інші вписалися в ідею вечора. Шум виліз на столика, аби всіх краще бачити (сцена в галереї низенька), і працював там краще за будь-яку підтанцовку. Такий собі концептуальний контраст енергійно-позитивних пісень і засмучених промов. Чи то кількістю публіки Шум був засмучений, чи то якістю  - сказати важко. Якість ставити під сумнів не беруся, сама ж більше за всіх втикала, замість танців. Але Шум повсякчас дорікав, як здалеку він приїхав, і обіцяв співати наступну пісню лише за умови розуміння попередньої. Не так вже часто мені вдавалося потрапити на їх виступ аби судити про закономірність цих висловів. Але W.K. були і це добре. Та й все в цілому.

Просто для мене теорія розійшлася з практикою. Теоретично цікавий міжнародний та різностильовий склад не лишив яскравих вражень та не приніс очікуваних позитивних змін в настрої.

Відпповідно, на другий день в мене вже на стало ані сил ані моральних ресурсів. Тому  звітуватися буде колега, що першого дня підступно звалила одразу після Бумбоксу та в якості  покарання отримала уьтиматум без статті не повертатися!