Handmade Soundfest: Електроніка Live!
Чи доводилося вам колись чути, що электронную музику можна грати наживо? Якщо і так, то навряд чи ви могли уявити, що в Україні пройде фестиваль, на якому виступлять молоді вітчизняні команди, а по звуку це зрівняється з Європейським дійством. Отже, знайомимося – Handmade Soundfest.Вже сама назва фестивалю, що пройшов 8 серпня на теренах досить неочікуваного для подібних подій UAM Beach Club, викликала чималий інтерес, що зумовився кількістю, як глядачів, так і журналістської братії. Розпочинали вечір більш відомий і талановитий гурт „Надто Сонна”. Зала поволі наповнилася плавною музикою, з легкими бітами та приємним жіночим вокалом. Деякої космічності їхньому саунду додала деяка схожість з Daftpunk, хоч і у заспокійливій post-rock манері. Це відображалося і на публіці – під час виступу навколо стояла повна тиша, і лише в перервах між піснями зала „видихала” зливою оплесків. Зачаровані грою, глядачі і не помітили, як гурт тихо і без зайвих слів залишив сцену.
Через деякий час їх змінили Nimb. Виступ цього колективу фактично відкривав фестиваль, про що встиг заявити зі сцени ведучий. Nimb, за власним визначенням, грають у стилі hip-hop electro. Їх музика являє собою ритмічний саунд помножений на експресивний жіночий вокал, за звучанням дещо схожий на ATB, але з відчутними rock-n-roll та funk вкрапленнями. Публіки поволі ставало більше, а супровід гурту склала VJ команда, чию роботу того вечора можна охарактеризувати лише одним словом – неймовірно! Візуалізації, які вони обирали під час виступу кожної з команд настільки вдало впліталися у звук, що не тільки зуміли заколисати вже і без того зачаровану братію, але й кількох фотокореспондентів братніх порталів. Правда, нажаль не все можна вкласти у слова – це просто треба було бачити.
Вечірка потрохи набирала обертів, ставало все більш людно, а на сцені вже грав the Maneken. Hard house у його виконанні звучав досить непогано, чим зумів „накрити з головою” вже доволі розігріту публіку. На танцполі ставало все більше танцюючих, а по різним куткам клубу юрбилися усміхнені та задоволені люди, що танцювали, навіть не доходячи до танцполу.
Закінчував той вечір проект клавішника гурту Lюк Олега Сердюка – Younnat.
Не частий гість київської сцени, як і подобає хедлайнеру, зумів довести публіку до остаточного екстазу. Танцпол, та й всі, хто вже на нього не поміщався, рухалися в єдиному пориві, як один організм. Складалося враження, що вся навколишня публіка – лише частина візуалізації, майстерно запрограмованої VJ-командою. Ніби частина якогось короткометражного фільму, в дусі ейфорійних стрічок нордичних режисерів. На останок, залишивши при собі приємну в тому та небажання переривати цей non-stop, хотілося б подякувати організаторам за прекрасно підготовлений вечір, і сподіватися зобачитися тут же через рік, або швидше. Адже такі події пропускати просто не можна, якщо вам не байдужа музика, як така.
Фото: Таня Праслова
