Кількагодинні дощі не підмочили репутацію «Країни Мрій»

Інтернаціональними виступами, безкоштовним кінофестивалем та акустичним концертом  дивувала цьогорічна «Країна Мрій» своїх відвідувачів.

Відкривала фестиваль його літературна частина. На кількох сценах усі бажаючі мали можливість послухати  поезію народів світу мовою оригіналу чи дослідити творчість поетів «свіжої крові». Дівчата, перевдягнені на русалок, щедро ділилися із присутніми своїми переживаннями та емоціями, викладеними у віршовані рядки, у чому їм в міру своїх сил допомагав син однієї з організаторок.  А вже досвідчені літератори, такі як брати Капранови та Ірен Роздобудько, по секрету розповідали присутнім, як правильно варити традиційний український куліш. І не лише на словах, а й на ділі довели свої вміння – готували страву просто на очах у глядачів. 

І якщо таке дійство отримало загальне схвалення, то деякі нововведення викликали певні незручності. Наприклад,  платний вхід. Черги за квитками, які тягнулися десятки метрів, залишили незадоволеними не лише відвідувачів, які смажилися на сонці, а й майстрів, що виклали товар вздовж алеї парку. «Ну от ви тут стоїте, а ми що, маємо дивитися на вас? Нам продавати треба, а ви весь товар заступили,» – чулося від продавців різного краму. На що розгублені люди у черзі лише перезиралися, не знаходячи, що відповісти.

Щоправда, організатори виправили ситуацію, відкривши ще одну касу для бажаючих придбати квиток. Тож черги незабаром розсмокталися.

 Одразу за входом гостей, яким таки пощастило придбати квиток чекали майстер-класи з гончарства та ковальства, трохи далі – танцювальна сцена та  традиційні кришнаїти, які розмальовували всіх ведичними візерунками.

Перед самим початком концерту на вечірній сцені розпочалася злива, яка тривала близько години. В результаті негоди замокла уся апаратура. Як зізнався ініціатор фестивалю Олег Скрипка, такого не траплялося ще ні разу, і до цього ніхто не був готовим.

Та організатори не розгубилися і цього разу – запропонували глядачам акустичний варіант запланованого вечірнього концерту. На цей вечір скасували вхід у партер за дорожчими квитками: через відсутність мікрофонів та колонок  глядачі на пагорбах не змогли би насолодитися виступами виконавців. Тому під сцену впустили усіх бажаючих. Доки лагодили та міняли апаратуру, паузу між виступами заповнювали молдавський гурт «ТопОрКестра» та сам Олег Скрипка, який заводив публіку такими екзотичними номерами , як виконання української версії «Очи чёрные».

 Публіці, що не злякалась дощу, того вечора віддячили по повній. Після імпровізованого виступу Скрипки із молдавськими колегами на сцену вийшла гостя із братньої Польщі. Йоана Словінська та її колектив. Вони розвеселили змоклу до нитки публіку буквально із перших акордів. А коли у їхньому виконанні зазвучала українська народна пісня «Чорноморець», кілька аж занадто життєрадісних глядачів вибігли попід сцену і босоніж витанцьовували специфічне поєднання гопака та «циганочки з виходом». Щоправда, недовго – їх негайно вгамувала охорона. Але нотку веселощів у загальний настрій диваки все ж додали.

На останніх піснях Словінської технікам все ж таки вдалося висушити апаратура і видобути звук із колонок. І наступні півтори години глядачі мали можливість почути обіцяну музику на повну гучність. Закінчив вечір, як і обіцяв, сам Скрипка. А те, як йому, підспівувало Співоче поле можна було чути, мабуть, аж на Троєщині.  

Щоправда, лише вечірньою сценою у той день «Країна Мрій» не закінчилася. Усіх бажаючих запросили на «Відкриту Ніч». Як зазначили ведучі дійства, брати Капранови, стільки людей до них іще не приходило:

–    Востаннє  я бачив, щоб люди дивилися фільми, сидячи на паркані, ще за часів прем'єри «Фантомаса». Тому я вважаю це гарним знаком.

І правда, бажаючих подивитися кіно просто неба все прибувало і прибувало. Доводилося періодично доносити лавки, щоб помістити  усіх бажаючих, але десятки людей все ж залишилися стояти.

Вечір розпочався хвилиною мовчання в пам'ять про Юрія Іллєнка.

Продовжили вечір показ українських короткометражок та мультсеріалу за сценарієм Сашка Лірника «Моя країна – Україна». Останній викликав особливе захоплення у глядачів. Серед показаних присутнім шести серій кожна закінчувалася  загальним дружнім сміхом та оплесками із криками «Давайте ще одну серію!»

Другий день фестивалю пройшов «на ура!» навіть під тривалим літнім «грибним» дощем, який ніяк  не хотів припинятись. Але й він не завадив бажаючим взяти участь у стрільбі із лука, боях мішками, майстер-класах, уроках народних танців та ще безлічі інших занять, які пропонували чи не на кожному кроці. Проте більшість все ж чекали відкриття Вечірньої сцени.

Цього вечора обійшлося без ексцесів, і перший виконавець, гурт Йорий Клоц , розпочав свій виступ вчасно. «Добрий чоловік» (а саме таке значення, за словами музикантів гурту, має їхня назва) своїм драйвовим обрядовим хіп-хопом все ніяк не міг розворушити публіку, хоча вокаліст «…Клоца» періодично звертався до людей із закликами нарешті «підняти свої дупці » і піти до танцю. Однак навіть неймовірне поєднання ліри, волинки та губної гармоніки майже не вплинуло на ті кількадесят людей (серед них здебільшого були представники ЗМІ), які сиділи  у партері. Люди ніяк не реагували на пропозицію і продовжували слухати запальні пісні сидячи. За невеликими винятками.

       Наступному гурту – гостям із сусідньої Білорусі таки вдалося підбити   відвідувачів фестивалю до традиційних танків і хороводів. Саме під  час їхнього виступу організатори пішли назустріч глядачам і пустили  у партер усіх бажаючих. Зрештою, музикантам теж не дуже приємно  виступати для кількох десятків людей, коли пагорби обсіли сотні тих,  хто вирішив зекономити на квитках на донедавна безкоштовний  фестиваль.

 Київські «Вася Клаб» лише доповнили картину загального шаленства під сценою. Під їхню пісню «Хіпан» танцювати не пішли хіба ледачі.
 

Закривав вечірній концерт Фома із новою програмою українського фольк-панк-шансону.

Зрештою, не зважаючи на проблеми із погодою та апаратурою, на платний вхід та введені корективи на нього, сьома «Країна Мрій» пройшла традиційно в теплій, майже сімейній обстановці. Будемо сподіватися, що наступного року організатори влаштують не менш цікаве свято. А ми, глядачі, у боргу не залишимося: віддячимо щедрими оплесками та запальними танцями під етнічні мотиви.