«Київська Русь» визначила своїх найкращих літописців

9 листопада, в рамках ІХ «Книжкового світу» відбулося перше вручення нової літературної премії Нестора Літописця, як гучно зазначається в офіційному релізі, – «трьом літописцям сучасності». Дату для проведення церемонії було обрано не випадково, адже саме в цього числа відзначається День святого Нестора та День писемності.

Вручення нагород проходило у великій актовій залі Інституту фізкультури та спорту, де проводиться книжковий ярмарок, але людей зібралось як на такий захід надзвичайно мало. Все було максимально аскетично: порожня сцена, ніякого музичного супроводу, про якусь урочистість нагадувала тільки постать ведучого церемонії. А ведучим був Дмитро Стус, головний редактор журналу «Київська Русь» (цей часопис, власне, і є ініціатором та організатором літературної премії). Стус засмутився з приводу мізерної кількості глядачів, однак оптимістично припустив, що зважаючи на розмір винагороди наступного разу їх прийде значно більше.

А премія і справді дуже добре підкріплена у фінансовому плані: призовий фонд становить 40 000 гривень, які розподілились за трьома номінаціями: найкраща книжка (20 000), найкраща публікація в «Київській Русі» (10 000) та найкращий книжковий журналіст (останні 10 000).

Спочатку Дмитро Стус оголосив авторів найкращих публікацій (Суспільна рада, яка визначала переможців, обрала в цій номінації відразу двох найкращих). Ними виявились Олесь Бережний за оповідання «Тузла. Дядя Вася і весло» та Маріанна Кіяновська за цикл поезій «Діва і Єдиноріг: здогад однієї смерті». Обоє не змогли отримати здобуту винагороду особисто: за поетесу премію забрала її тезка , а Олесь Бережний, за словами ведучого, взагалі – вигадана особистість, під якою ховається невідомо хто, але є інформація, що зараз він знаходиться в Америці. Йому обіцяно вислати відскановане зображення диплома.

Потім свою спеціальну відзнаку вручила Олена Жегилевич, директор компанії «АМ» – видавця аудіокниг за текстами сучасних письменників. Цю чисто символічну премію отримали дві письменниці, чиї книжки ми скоро зможемо побачити, чи, швидше, почути, в аудіоформаті – Ірен Роздобудько (роман «Зів’ялі квіти викидають») та Лариса Денисенко («Танці в масках»).

Далі ще одну спеціальну відзнаку давав уже сам Дмитро Стус. Його обранцем став відомий математик Ісаак Кушнір, що надрукував минулого року кілька своїх книжок у видавництві «Факт». Офіційне обґрунтування – «за досконалість ліній та активну участь у році української книжки в Україні».

В найоригінальнішій номінації – найкращий журналіст, що представляє українську літературу в ЗМІ – переможцем стала Марина Фіалко, що веде присвячену вітчизняним книжкам передачу на «ЕРА-ФМ».

Претендентами на звання автора найкращої книжки року були такі знані письменники, як Тарас Прохасько, Сергій Жадан, Ірена Карпа та інші. Однак суспільна рада звернула увагу на маловідомого майстра. За словами Дмитра Стуса, від часів Стефаника і Яцківа ніхто в українській літературі не володів умінням так лаконічно, на кількох сторінках, відобразити цілу історію. Відтак переможцем у найвагомішій номінації став Василь Портяк за видану у «Факті» збірку новел «У снігах». На прохання ведучого щасливий лауреат зачитав одне оповіданнячко з книжки, чим, загалом, довів правильність твердження головного редактора.

На цьому церемонія нагородження скінчилась. Дуже важко сказати, наскільки вона була вдалою: з одного боку, «Київській Русі» вдалося залучити великі, як для української літератури гроші. Однак організатори не здійснили своєї основної місії: не організували правильно цей захід. Не було достатньо реклами, щоби привабити людей, а ті, що прийшли, побачили суху, скупу на емоції церемонію «роздачі слонів». Причому навіть без знання всіх особистих відносин у колах, причетних до премії Нестора Літописця, була помітна тенденційність у виборі переможців цією таємничою Суспільною Радою. Але є надія, що вже наступного року премія здобуде вагу серед літераторів та видавців і матиме такий суспільний резонанс, як того хотілося би Дмитрові Стусові. Багато що в цьому плані саме від нього й залежить.